Першим ділом, дуже хотілося поїсти. Бо з самого ранку я так по серйозному нічого і не їв, перебивався сендвічами з кавою на заправках. До речі, коштує таке задоволення не дешево - "кава+сендвіч" (але великий і відносно смачний, не те, що в нас на WOG) коштують приблизно однаково у всіх країнах - 5 євро. Що не кажіть, а трохи це "задофіга" /images/smilies/frown.gif
Сам кемпінг - це доволі велика площа, з купою будиночків, кафешок, якихось атракціонів (наприклад майданчики для міні-гольфу), туалетами, душем і навіть дискотекою :) На вигляд кафешки дуже демократичні. Ну не скажу, що прямо "генделики", але десь близького того. Відразу зазначу - це стосується передусім зовнішнього вигляду. Якість їди доволі пристойна. Принаймні негативу не викликає. Меню написане словацькою мовою звичайною крейдою на дошці, яка висить біля прилавку. З прочитанням/розумінням - мав трохи проблеми. Помогти не міг ніхто - бо продавець ні англійською не говорила, ні російською. А моя німецька дуже-дуже-дуже базова... /images/smilies/frown.gif Але зрозуміло, що голодний я не залишився. Виявилося, що словацькі "землЯкі" - це німецький Kartofel , а Salat - він, підозрюю, і в Африці салат, те саме можна напевно і про пиво/bier сказати.
Я ще навіть не закінчив їсти, а ситна їда + пиво вже почали робити свою справу - в мене почали злипатися очі. Опиратися цьому я не мав наміру, тому, швиденько доївши, я побрів до палатки, влігся на спальник і солодко заснув.
Прокинувся десь година 8 вечора. Чим себе зайняти - не знав, тому вирішив сходити ще раз поїсти :) Цього разу пішов до іншого "генделика" і замовив те, що здавалося зрозумілим - "halushky s brynzeyu" (може написано з помилками, але звучало вонон саме так :)) Не скажу, що це було щось схоже на вареники/галушки, але було навіть дуже смачно. Галушки по-словацьки виявилися просто маленькими (десь з квасолину розміром) шматочками вареного тіста без начинки. І ці "квасолинки" були щедро перемішані з бриндзою. Страва доволі солена, але з пивом - іде прекрасно :)
Після такої вечері - знову спати.
Ну от і знову "4ранку-збирання-прогрів-виїзд". Принципова різниця була лише в одному. Заводити мот там же, де стояла палатка, я не хотів - була 5 ранку, а навколо купа людей в будиночках на колесах, трейлерах, палатках... Я зібрався, відкотив мот, вставив ключ, повернув - і, м"яко кажучи, здивувався. Не тільки загорілася лампочка нейтралі, але й почався доволі сильний дощ. Я вирішив приколотися і заглушити мот - може дощ перестане? Чуда не сталося /images/smilies/frown.gif Одягнувши дощовик виїжджаю за ворота...
Знаків "на Будапешт" вперто не було видно. Дощ, машин нема, спитати нема в кого... Вобшем не найкращий початок дня. Але допоміг "холодний розум" :) - я вирішив їхати "по знаках" у те місто, назва якого була "найнесловянськішою". І вже через пару кілометрів виявилося, що все було правильно :) З"явилися знаки "на Будапешт", та ще і дощ почав переставати. Вобшем життя почало налагоджуватися :)
Кордон між Словаччиною та Угорщиною - доволі умовний, які і всі кордони всередині Європи. Є знаки про швидкісний режим в країні - типу там 50 - в містах, 90 - поза містами, і т.д. Обабіч дороги стойть вагончик, де треба купляти якісь наклейки - що "за проїзд автобаном сплачено". Такі самі стояли і при в"їзді в Словаччину. Там я зупинився, але тьотя на касі сказала, що мотоциклістам безкоштовно. В Угорщині я вже навіть не зупинявся, тому навіть не можу вам сказати, платні там автобани для мотоциклістів чи ні. Пейзажі Угорщини трохи відрізняються від Чехії та Словаччини. В слов"ян полів більше, а в мадярів - якісь такі "горби" маленькі, зрідка порослі лісом.
Окреме "дякую" дуже хочеться сказати угорцям за їхню прекрасну мову /images/smilies/frown.gif На заправках відчував себе глухонімим - нічого не розумію, мене ніхто не розуміє, іншими мовами ніхто не говорить. Написи на знаках - взагалі окрема тема. Прочитати їх на ходу - не реально, просто набір букв. Таке враження, що в них щось з кодуванням /images/smilies/frown.gif
Ще гірше стало при в"їзді в Будапешт. Напевно, вони хотіли зробити як краще - розуміючи, що їхні написи читати важко, вони у всьому місті прибрали з знаків назви міст, а залишили тільки номери доріг - "М3", "М4" і т.д. А я без карти... /images/smilies/frown.gif І англійською ніхто не говорить... /images/smilies/frown.gif Вобшем з Будапешта я виїжджав близько години.
Після столиці на знаки повернулися назви міст. Niregyhaza - цей прекрасний населений пункт мав стати моїм наступним орієнтиром.
)))))))))))))))))) Як могло так статися, що троє дорослих чоловіків могли 2 години пити пиво і не зрозуміти, що воно насправді "не пиво" - я не знаю :) Пояснення в мене немає досі, але цей прикол ми не забудемо ніколи і час від часу дотепер нагадуємо собі наш геніальний вчинок і нашу виняткову спостережливість і уважність :)