Киев-Дрезден-Астрахань-Киев Мотослеты и путешествия в Украине

M

MADik

Guest
С работы уже и так сократили, еще в апреле, так что тут проблем нет)) К тому же еще и гайцы права забрали и штраф 2500 выписали. Так что пока сижу, читаю и облизываюсь. К сожалению.
Давеча был с Alex29 в Киеве, в посольстве Дойчляндии, и что... визу ему гостевую так и не дали, 40 евриков улетели в трубу. Он якобы не достаточно подтвердил какие то дружеские отношения с какой то тетей там. Так что я не знаю, так ли это просто получить визу. У тебя ведь там брат, а это уже куда проще доказать немцам, что ты там не останешься :) Все таки родственник, а не друг :) Поделись опытом получения визы, думаю для многих это темный лес !!!
 
Z

zack137

Guest
MADik написал(а):
С работы уже и так сократили, еще в апреле, так что тут проблем нет)) К тому же еще и гайцы права забрали и штраф 2500 выписали. Так что пока сижу, читаю и облизываюсь. К сожалению. Давеча был с Alex29 в Киеве, в посольстве Дойчляндии, и что... визу ему гостевую так и не дали, 40 евриков улетели в трубу. Он якобы не достаточно подтвердил какие то дружеские отношения с какой то тетей там. Так что я не знаю, так ли это просто получить визу. У тебя ведь там брат, а это уже куда проще доказать немцам, что ты там не останешься Все таки родственник, а не друг Поделись опытом получения визы, думаю для многих это темный лес !!!
Да, такое... Сочувствую по поводу работы и конфискации прав... /images/smilies/frown.gif

А по поводу визы - да, мне было конечно проще - у меня уже 2 шенгена стояли в паспорте (но довольно давние - 2005 и 2006 года) + турецкая и 3 израильских. Ну и плюс сзади 8 страниц со штампами из Шереметьево/Домодедово. Но все равно - когда я к брату ездил в 2005-м - то просто пришел с приглашением и справкой с работы - и через пару дней сказали приходить за визой. В этот раз - заставили еще принести копии свидетельств о рождении - мое, брата и наших матерей.
Но выход есть всегда. Вот например в это же время, когда я катался, одна знакомая с работы ездила на Лазурный берег во Францию. Но визу при этом открывала польськую :) В этом то и прелесть "шенгена" - достаточно иметь визу одной какой-то страны - и открыта вся Европа.
Так что могу посоветовать найти какой-то фестиваль или что-нибуть в Польще, может даже списаться с клубом каким-то - что бы они подтвердили, что ты к ним едешь. А дальше - можешь "забить" на фестиваль и кататься по Европе. Или "пофестивалить", а потом покататься...
 
M

Matros

Guest
Прочитав з великим задоволенням!
Гарно проїхався. Майже здійснив мою мрію, тільки я збирався під Франкфурт з'їздити, в мене там родичі... :)
Щиро заздрю і ковтаю слину. :D
 
Z

zack137

Guest
Одразу мушу сказати, що цієї поїздки ми практично не готувалися взагалі. Моїм напарником став давній товариш. Їздить він на Kawasaki Zephyr 1100. Як ви розумієте, це "трошки" не та вагова категорія, в якій наші ЙБРи :) Але ніхто з нас цим не заморочувався, бо, як недавно хтось написав, "їздять не мотоцикли, а люди на них". Ну і мій мот став додаткововим аргументом, щоб переконати Вовку (так звати товариша) не паритися фінансовими проблемами, а плюнути на все і їхати. Справа в тому, що його мотоцикл їсть пальне з апетитом такого собі реактивного літачка з 4 циліндрами, карбюратором і табунчиком в сотню коней :) Тому Вовка довго не міг рішитися на поїздку, переживаючи, що застрягне десь без грошей на бензин. Я йому казав, що їхати він буде не більше сотні км/год, тому його "літачок" буде не так агресивно харчуватися.
Вобшем виїжджати ми вирішили в суботу. Перед цим в п"ятницю ввечері ми зустріkися, щоб утрясти деталі поїздки, але закінчилося все розпиттям маленької цистерни пива, розмовами "за життя" і тим, що я лишився в нього вдома ночувати. Наступного ранку (як завжди, о 4-й :)) я сів до Вовки на мотоцикл і ми поїхали до мене на Оболонь. Я швиденько зібрався, збігав в гараж, ми попили кави - і вже десь о пів на шосту - були за Києвом.
Їхати нам спочатку на Чернігів, потім на митницю "Нові Яриловичі". По Україні я їхав "номером два". Погода обіцяла бути чудовою, хоча ранковий туман і не давав розслабитися і було трохи зябко. До цих Нових Яроловичів ми дотулили доволі швидко. Не пам"ятаю скільки там по кілометражу - думаю кілометрів з 200, не більше. Далі - митниця. Черги не було, ми поставили моти біля кабінки з прикордонниками і пішли питатися - що їм треба, щоб пропустити нас до Білорусії. Виявилося, що внутрішнього українського паспорту, техпаспорту на мот і страховки - достатньо. Страховку можна купити прямо тут таки у вагончику буля поста. Коштує - 105 гривень, термін дії - 14 днів. Страхувати здоров"я - не треба. От ми вже і в "нейтральній зоні".
Під"їжджаємо до білорусів. Око помічає зміни, хоча сформулювати все це важкувато. Перш за все - стає значно чистіше. Трава підстрижена акуратніше. Прикордонники-митники не такі "попущені",як наші, а якісь "офіційніші", строгіші. Дали нам заповнити імміграційну картку. Починаємо заповняти тут же, від"їхавши буквально на 5 метрів від них. І відразу отримуємо зауваження - "не положено". Ладно, з таким аргументом сперечатися нема смислу.
Вобшем все заповнили, все пройшли, їдемо далі. Я ж буквально кілька днів тому, як повернувся з Європи, тому нічого особливого не помічаю. Але вже на першому перекурі перше, що бачу після того, як Вовка стягнув шолом - це його очі, які горять вогнем :) - "Дядьку! Які тут дороги!!!" :) Так, це правда. За всі мої покатушки кращі я бачив тільки в Німеччині. Це стало дуже сильним враженням, яке ми обговорювали не раз і не два - чому "вони можуть", а в ми - ні /images/smilies/frown.gif
В животі вже почало бурчати і ми вирішили зупинитися поїсти. Припарковуємося біля якоїсь забігайлівки обабіч дороги. Я заходжу спитатися що по чому і чи візьмуть вони наші гривні (бо ми виявилися надзвичайно передбачливими розумниками і взяли з собою в подорож тільки українські гроші. Чисто випадково в мене в гаманці після Європи завалялося 20 євро, у Вовки - те саме). Виявилося - гривні вони брати не хочуть, але проти євро не мають нічого проти. Ну нічого, поміняємо гривні у якомусь місті. Кухня там виявилася не надто смачною. Ми взяли якогось супу і картоплі (ми ж в Білорусії все-таки :)) з м"ясом. Суп був ще нічого, але смажена картопля - надто жирна. Дівчинка за касою порахувала нам по курсу 3600 білоруських рублів - 1 євро. Ну і Бог з нею, тим більше, що ми взагалі не уявляли - багато це чи мало.
Їдемо далі. Доволі швидко вперлися в Гомель. Але вирішили не заїжджати, а поїхати по окружній. Гроші поміняємо десь пізніше - може вже в Бобруйську, а може по дорозі в місті з прекрасною назвою Жлобин :)
Але в Жлобині ми також не зупинялися. Вовку настільки проперли дороги, що зупинити його вже не могли ніщо на світі. В Білорусії він пустив мене "першим номером" і так ми собі їхали, кайфуючи від відсутності трафіку, міліції і насолоджувалися ідеальними дорогами. Краса та й годі! :)
Машин на дорогах в Білорусії справді мало. Мотоциклів - нема ВЗАГАЛІ. За весь час (це 2 дні і десь 800 км) ми побачили 4 (чотири) мотоцикли. Два з них - "гламурних", з іноземними номерами. Один - російська"голда", другий - український "бімер" такого ж класу. Вони обігнали нас десь між Гомелем і Жлобином. Ми привітали один одного і вони поважно потулили далі. Ми ж собі їхали стабільну "сотню". Крім цих двох мотів ми побачили ще 1 (одну) ЯВУ і 1 (один) МІНСЬК. Це просто капець і злочин проти усього мотоциклетного руху!!! :) В країні з такими дорогами байкер повинен почуватися як в раю! :) Реально, ми так і не змогли знайти пояснення - чого білоруські мотоциклісти просто відсутні як клас. (звичайно, може вони і десь є, але принаймні ми їх не зустріли).
От і Жлобин позаду. До омріяного Бобруйська залишилося кілометрів 70. Через годину ми вже фотографуємося під знаком "Бабруйск" :) (фотки скоро викладу :))
Пошук готелю в Бобруйську трохи затягнувся. Спочатку ми просто каталися містом, сподіваючися, що "готель знайде нас". Покружлявши півгодинки все-таки зупиняємося спитати. Симпатична дівчинка поцікавилася, який саме готель нам потрібен - "Турист" чи "Бабруйск". Звичайно, ми вибрали другий :). Виявляється ми практично проїжджали повз нього, треба було просто уважніше читати написи.
Паркуємося біля готелю, заходимо всередину. О-о!.. Привіт "совок"! :) Все акуратно, чисто, але десь 30-річної давності. І ціна нормальна - десь 20 доларів за двомісний номер. Кажемо, що зараз повернемося, тільки поміняємо гроші. Нам порадили іти відразу до "Нацыанального банку" :)
От тільки виявилося, що їхній Нацбанк з гривнями мати справу не хоче. Це стало, м"яко кажучи, трохи неприємним сюрпризом /images/smilies/frown.gif Тим більше, що на питання - "а где же можна поменять" - кассирша задумалася... І думала вона довго. Потім сказала щось типу "ну хіба спробуйте там-то і там-то. Але треба поспішати бо сьогодні неділя і банки працюють тільки до 16.00".
Вобшем ми приперлися в самий центр. в пішохідну зону і почали діставати прохожих - де можна поміняти гривні. Щоб довго не розписувати, скажу - я оббігав (Вовка сторожив мотоцикли) десь 5 відділень різних банків, потратив мінімум годину часу - і все марно. Не хочуть вони наших гривень, хоч ти трісни /images/smilies/frown.gif Наших євро, які лишилися після сніданку на початку подорожі вистачило б на оплату номеру, але потім ми лишилися би без грошей на бензин - а це вже страшно. Тому ми вирішили ще трохи потратити часу на квест "поміняй гривні". Якщо не вийде - виїдемо з міста і розкладемо намети.
Але все-таки спати в палатках нам тої ночі не судилося. Мені в голову прийшла ідея, що раз ми попали в "совок", то тут обов"язково повинні бути "міняли". Тим більше, що десь в процесі пошуків різних відділень банків я пробігав мимо базару. А де ж їм ховатися. якщо не на базарі? :)
Пошуки мінял не тривали довго. Я підійшов до дядька, який продавав якийсь непотріб і напряму запитав - де можна поміняти гривні, при чому курс мене мало цікавить. Розповів, що ми тут проїздом, просто треба гроші на ночівлю. Дядько не грав з себе варіята і відразу показав куди треба йти. Курс, який пропонували міняли, був реально божевільний, за найскромнішими моїми підрахунками він відрізнявся від "нормального" відсотків на 30-40 - але вибору не було. Тим більше, що наміняв я не багато - десь гривень з 300. За них мені дали десь з 70 тисяч білоруських рублів.
Ну, життя налагодилося і ми потулили в готель. Поселили нас на другому поверсі, але йти туди треба "через третій" :) Це ми також списали на "загадкові білоруські реалії" :) Номер був доволі маленький, але з гарячою водою, двома звичайними ліжками і телевізором з супутниковою антеною (цю деталь ми особливо згадували у Шацьку, де в номері показувала сама фігня каналів /images/smilies/frown.gif). Ми поспали десь годинки 2 і вирішили піти дивитися на місто.

(далі буде...)
 
L

Lega

Guest
Ура! дочитал! Весльма цікаво, позновательно і повчально!
Простите за мой мову :)
 

wanya

Байкер
Регистрация
11 Апр 2019
Сообщения
349
до тепер читаю и наслаждаюсь. Zack ты должен книжку написать про подорож. если я бы знал, что ты через чоп едеш, я бы тебя не отпустил. я же живу 9 км от чопа на ужгород. может ты проехал через село тийглаш. после чопа первое село на ужгород. жаль, но ничего.
 
Z

zack137

Guest
wanya написал(а):
до тепер читаю и наслаждаюсь. Zack ты должен книжку написать про подорож. если я бы знал, что ты через чоп едеш, я бы тебя не отпустил. я же живу 9 км от чопа на ужгород. может ты проехал через село тийглаш. после чопа первое село на ужгород. жаль, но ничего.
Возможно и проезжал. Я уже не помню :). Помню, что после КПП буквально через пару км взял "направо" на ужастную дорогу глухими селами. Но как они назывались - уже не помню. Но в сам Чоп я кажется не заезжал.

За комплимент, конечно, большое спасибо! /images/smilies/innocent.gif
 

wanya

Байкер
Регистрация
11 Апр 2019
Сообщения
349
тогда нет. ты через другую дорогу добрался. у нас дорога хорошая. трасса киев-чоп на львов. тоже проходит возле мукачева.
 
Z

zack137

Guest
"...баби - на час,
форева - онлі рок-н-рол..."
(Брати Гадюкіни, "Файне місто Тернопіль")



Оглядини міста почалися з відвідин найближчого до готелю кабака і розпиття кількох скляночок рому. Оскільки ціни всі були в білоруських рублях, а курсу ми не знали, то ми не надто заморочувалися - дорого там чи ні. Натомість ми просто не відмовляли собі в бажанні гарненько посидіти. У тому ж кафе на якомусь флайєрі ми побачили де в Бабруйську нічний клуб. Звичайно, таку розвагу ми не могли собі дозволити пропустити і поки що твердим кроком рушили назустріч пригодам.
Шукали ми той нічний клуб таки довгенько. Зайшли в центр (абсоблютно безлюдний - наче після атомної війни чи військових навчань). Там навіть спитати не було в кого. І тільки на боковій вуличці в самотнього таксиста вдалося розвідати дорогу. Водій виявився гуманним, не надто настоював на наданні своїх транспортних послуг і просто розказав дорогу. "Пиляти" туди довелося десь з пів години. По тому, що ми йдемо у правильному напрямку свідчили невеликі групки якскраво вдягнених осіб протилежної статі, які підхіхікуючи тьопали у попутному напрямку.
От і сам клуб - двоповерхова будівля і приватному секторі, оточена часом акуратними, але переважно доволі-таки потворними будиночками. Розпиташи в охоронця "меню" дізналися - тут є дискотека, боулінг і більярд. "Танці" вже відкриті, але людей там ще немає. Тому ми вирішили вбити час киданням шарів по кеглях, а вже потім заглянути "на вогник" до танцполу.
Час, проведений у боулінгу можна поділити на 2 частини. Перша- ми собі мирно грали, попиваючи бокал за бокалом розливне білоруське пиво. Початок другої половини ознаменувався приходом сусідів - двох хлопців (на вигляд - школярі старших класів) з подружкою. Саме ця подружка і стала тим фактором, який суттєво вплинув на точність і сконцентрованість наших зусиль по метанню шарів і збиванню кегль :) Ця представниця підростаючого бобруйського молодого покоління була середнього ступеня симпатичності, втім мала 2 особливості. Ліву і праву. Ці її особливості були таких форм і розмірів, що їх вплив на результат нашого боулінгу можна порівняти хіба що з авіаційними бомбами, як б зненацька впали на цей славетний нічний клуб. Вобшем ми вирішили, що грі кінець і перебазувалися вниз до ресторану, який по сумісництву є і танцювальним майданчиком.
Людей там все ще було небагато, тому ми впали біля барної стійки, замовивши ще трошки розливного білоруського пива. Наша бесіда неспішно котилася, Вовка не переставав захоплюватися цієї прекрасною країною, дорогами, відсутністю міліції і т.д. Я попивав пивко, час від час вставляючи пару слів...
Тим часом людей на танцполі побільшало, перебазувалася туди і компанія, яка так би мовити "вигнала" нас з боулінгу. Розмова, щедро полита черговими бокалами розливного білоруського пива, плавно перекочувала на обговорення і просто споглядання особливостей молодої бобруйчанки :) У двох не надто тверезих українських мотоциклістів навіть родилося ім"я, на яке без сумніву заслуговувала ці прекрасна молода особа - "богіня плододєлія і зємлєродія". Її "особливості" мали надзвичайно переконливий ефект. З цією дівчиною не хотілося навіть знайомитися, було абсолютно не важливо як її звати, який в неї номер телефону і т.д. Хотілося просто запросити її на танець і "пригорнутися". Цей намір і був втілений мною в життя - одразу після допивання чергового бокалу білоруського розливного пива :) Знайомство наше (якщо так можна сказати) - не тривало довго. Як її звати я не почув, бо музика була дуже голосно :) А чекати наступного повільного танцю було вже настільки лінь, що навіть принади усіх на світі білоруських дівчат не могли зрівнятися з бажанням впасти на ліжко і заснути :) Усього пива ми в тому кабаку так і не випили, але думаю, що "потрусили" їхній запаси доволі-таки серйозно.
Йшлося нам до готелю повільно. Ми почувалися вже навіть не байкерами, а справжніми моряками,які йдуть по палубі корабля у шторм. Ну може це я трошки і прибрехав заради "красного слівця", але ідея не постраждала :)
Наступного дя ми не планували виїжджати особливо рано. Прокинулися десь о 10 ранку, знищили запаси заздалегідь приготованої мінералки, зібралися і пішли на стоянку за мотоциклами. Поснідати вирішили у центрі біля кіоску, де роблять млинці з різними начинками.
Там, біля кіоску з млинцями відбувся один діалог, який ми не раз згадували пізніше. Шоломів-рукавиць ми з собою не брали. Для чого - стоянка за 2 квартали від готелю, кіоск -також близько. От стоїмо ми, їмо млинці... Підходить до нас якийсь білорус (побачивши українські номери) і питає: "А у вас милиция не РУГАЕТСЯ, что вы без шлемов ездите?" Ми відповіли йому, що все, ок, сваряться і у нас і т.д. Але коли він відійшов, ми зрозуміли в чому принципова відмінність. У нас ЖОДНА людина, НІКОЛИ не скаже про міліцію - "свариться". "Хоче грошей", "вимагає", "придовбується"... Думаю, ви самі зможете навести кожен ще з десяток прикладів. Але щоб сказати - "мене насварив міліціонер" - це вже з розряду ненаукової фантастики /images/smilies/frown.gif А от в білорусів видно таке "общественное порицание" все ще має місце...

(далі буде...)
 

Outlaw

Тру байкер
Регистрация
31 Авг 2008
Сообщения
3,185
zack137 написал(а):
Ця представниця підростаючого бобруйського молодого покоління була середнього ступеня симпатичності, втім мала 2 особливості. Ліву і праву. Ці її особливості були таких форм і розмірів, що їх вплив на результат нашого боулінгу можна порівняти хіба що з авіаційними бомбами, як б зненацька впали на цей славетний нічний клуб.
Фото в студию :)
 
Z

zack137

Guest
Outlaw написал(а):
Не, фото не будет /images/smilies/frown.gif Ибо фотоапарат мы оставили в номере - боялись про***ть :)
Так что чтобы ее увидеть - надо ехать и надеяться на случайную встречу :)
Это не сложно - в "маршрут выходного дня" можно уложиься без проблем.
 

Outlaw

Тру байкер
Регистрация
31 Авг 2008
Сообщения
3,185
zack137 написал(а):
Не, фото не будет Ибо фотоапарат мы оставили в номере - боялись про***ть
Мля... ну так слепи бюст чтоле....
 
Z

zack137

Guest
Попоївши млинців ми неспішно поїхали до готелю, зібралися і рушили. Раніше в нас був план ще заїхати в Мінськ, але якось нам стало "ліньки" і ми вирішили їхати другорядними дорогами на Брест. "Білоруські другорядні дороги" - це щоб ви собі уявляли ніби в Україні траса Київ - Бориспіль, але ще до того, як її роздовбали вантажівки. І я дійсно не перебільшую. Їхати по дорогам наших північних сусідів - одне задоволення. Єдине, що мені видавалося нуднуватим - це їх "прямість". Тобто дорога абсолютно пряма, без поворотів. Око бачить перспективу аж до горизонту. Для таких подорожей треба щось типу Хаябуси, хоча і на ЙБРі з Кавою ми дуже гарно себе почували :)
Я їхав "номером 1" аж доки ми не виїхали на автобан Мінськ - Брест. От там вже Вовкині нерви не витримали :) Хвилин через 5 після виїзду на справжню європейську дорогу я почув, як з-заду мене починає ревіти реактивний двигун Зефіра і через пару секунд мене обдало вітром від "пролітаючих" повз сотні коней у вигляді червоного Кавасакі. Зустрілись ми знову десь через пів години. Вовка стояв на обочині, в його очах світилося щастя :)
До кордону ми доїхали доволі швидко. З митниками-прикордонниками також жодних проблем не було, от тільки Duty-free в білорусів виявляється не працюють. Приміщення є. вивіски є, але не працюють /images/smilies/frown.gif А уява вже намалювала, як ми собі розпиваємо на березі Світязя одну-другу пляшечку темного рому... Але не склалося. Прикордонники сказали, що десь рік тому начальство сказало, що "нам такі магазини не потрібні". Дивні вони якісь... /images/smilies/frown.gif
Після нашої митниці ми трохи поблукали волинськими селами і в кінці-кінців Вовка вивів до справжнього "анусу Універсуму" - села Пульмо :) Дорогу, яка туди веде, можна офіційно присвоїти назву "найгіршої дороги в світі". Навіть не знаю як це описатии - уявіть приблизно щось таке - бруківку, але поставили її не пласкою частиною догори, а "реберцями". І так десь кілометрів з 10. Висновок такий - якщо після цієї дороги з мотоцикла нічого не відвалилося - то екзамен на витривалість пройдено. Вобшем довічний респект китайським робочим і японським конструкторам в купі з японськими ж контролерами якості. ЙБР рулить! :)
Ото поблизу прекрасного села Пульмо, на березі Світязя, у повній самотності ми "кинули якір", розклали палатки, відкрили наперед куплене пиво - і відчули себе в раю :)
В цьому раю ми пробули 2 дні. Враження трошечки псував дощ. А якщо його не було - то комарі. Але все одно кайфу нам це не зіпсувало. Кілька разів я виїжджав до села за поповненням алкогольних запасів, їжі та дров. Але на третій день небо затягнуло хмарами вже по-серйозному і ми вирішили перебазуватися на "цивілізований" берег озера і поселитися в якомусь пансіонаті.
Зробили ми це доволі швидко. Зранку склали палатки і поїхали з прекрасного села Пульмо :) В якомусь кафе зупинилися попити кави і продавець розказала нам, що їхати найкраще в пансіонат "Шацьк". Ну і ладно, нам то яка різниця?.. :)
На території цього будинку відпочинку є як старі "совкові" корпуси, так і приватні будиночки. Ми вибрали компромісний варіант - двокімнатний номер в старому приміщення, але з новим ремонтом. Цей "супер-люкс" коштував нам 300 гривень за ніч.
Погода не надто сприяла "водним процедурам", тому купалися ми не багато. Головна розвага там - нічний клуб під назвою "СССР". Саме там ми і проводили вечори і ночі за коньяком і танцями :)
Чрез 2 дні нас такий графік "дістав" і м вирішили помаленьку їхати до Києва. "Помаленьку" - це ще з однією ночівлею по дорозі. В Рівному ми зупинилися в непоганому готелі, з хорошим ремонтом, але враження псували маленькі кімнати, буквально 4-5 каналів по телевізору і те, що сніданок не включений у вартість проживання. Капець якийсь /images/smilies/frown.gif
Ну і участок Рівне-Київ також пройшов без особливих пригод. Пам"ятаю тільки, що дуже вже жарко було. Ото й усе :)


PS. Ви вже вибачайте, що ці останні дні описані дуже побіжно :) Чесно, втомився писати :)
 
M

MADik

Guest
Еще раз Спасибо за такие интересные рассказы, почитал, узнал много познавательного и интересного)) Особенно вводят в ступор белорусские дороги... почему они могут, а мы нет? Наверное там воруют меньше. Не такой страшный "Бацька", как его малюют))) Наверное как нить тоже туда поеду :) Даже как то интереснее туда поехать, чем в Европу :)
 

wanya

Байкер
Регистрация
11 Апр 2019
Сообщения
349
спасибо большое за все рассказы. на работе было на много приятнее сидеть, когда тебя читаеш. :) /images/smilies/thumbup.gif
 
Z

zack137

Guest
А вам всем большое спасибо за поддержку :) Честно, приятно было видеть даже маленькие посты типа ":) " :)

Еще раз спасибо! /images/smilies/thumbup.gif
 

Outlaw

Тру байкер
Регистрация
31 Авг 2008
Сообщения
3,185
Друже, чому я тебе ні разу не бачив на зустрічах оболонських байкерів ??????
 
Z

zack137

Guest
Та бо життя складне і багатогранне :)
В мене просто вихідні - раз на два тижні. Тому коли вони випадають, то треба дуже багато всього встигнути, але в половині випадків це закінчується "забиванням" на все і валянням вдома в ліжку :)

Зате коли випадає відпустка - то вже стараюся відірватися :) (як ви це напевно самі змогли помітити :))
 
Сверху