Ну а як писати про те, що було далі - навіть не знаю. Бо наступні пару днів за мотоцикл я не сідав, ми з братом їздили на його машині. Так що такі розповіді з одного боку не для ЙБРвсього, а швидше для Сітронівського форуму :)
Але все-таки напишу хоча б приблизно пару слів як я проводив там час. Наступного ранку (точніше дня, по спав я довго) брат вирішив повезти мене в центр хоча б схематично показати місто. Тут можна було б якось так гарно, мальовничо і емоційно описати мої почуття до американського президента, через якого знову перекрили вулиці в центрі і ми ледь не запізнилися забирати племінницю з дитячого садочку.
Що вам сказати про Дрезден?.. Ну, я не історик і не екскурсовод, щоб надто багато писати. Напишу про те, що в мене залишилося в памяті, так що не чекайте якогось "повного" опису міста. До поїздки в Дрезден я знав про нього доволі мало. Так, набір фрагментарної інформації - галерея, бомбардування, але разом з тим багато красивої архітектури. Знав, що це столиця якоїсь з німецьких земель, але не знав якої саме.
Що я знаю тепер :) Ну по перше, що це столиця Саксонії і резиденція саксонських королів (чи князів, чи курфюрстів - це кому як більше подобається). По-друге, що там дійсно багато старих будівель, але 90% з них - реставровані, бо під час війни союзницька авіація практично стерла з обличчя землі все місто разом з кількома десятками тисяч людей (хто хоче знати більше - "гугл вам поможет"). По третє - Дрезденська галерея.
Тут треба або ставити крапку, або... Сам не знаю. Дрезденська галерея мене дуже сильно вразила. Але розписувати свої враження тут -напевно не дуже правильно. Скажу так - вплив творів мистецтва на людину - це як віра в Бога. Є люди, які вірять, є люди, які не вірять. От так само і з оригіналами Рафаеля, Рембранта, Рубенса і ще кількох десятків (якщо не сотень імен) - або це на вас або "впливає", або ні. Можу сказати, що на мене це дуже сильно вплинуло. Був я в галереї години 2, але вже після першої години голова почала гудіти від купи емоцій. Це місце, куди треба повертатися знову і знову. Що я і хотів би зробити колись в житті. Ну і вистачить напевно про це.
Так от - протягавшись по заторам кілька годин, ми забрали племінницю і поїхали додому. Ввечері зізвонилися з сестрою. Вона живе у сусідній чехії у містечку з веселою назвою Чеські Дуб. Вирішили їхати туди прямо завтра, бо племінниця (інша, не та, яку забирали з дитсадку :)) - має їхати з шкільною екскурсією і дуже хотіла б нас побачити. І якщо ми не приїдемо прямо завтра, то вона оголосить нам анафему і взагалі сильно образиться :)
Наступного дня ми вирушили до Чехії. По дорозі заїхали в Прагу. Надто багато гуляти ми не мали настрою. Тим більше, що і погода була поганенька, і ми були з малою дитиною. Так що ми погуляли буквально годинки 2, потім звернули в симпатичне кафе. Воно виявилося (блін. тільки почав писати про кафе, як відразу набіг повен рот слини :)... як же ж там смачно годували і яке ж там смачне темне пиво!). Так от - кафе виявилося кількасотрічним, там варять власне пиво навіть мають власний супер-фірмовий напій - пиво з морозивом. Але ми вирішили його не замовляти - ну ми ж не збоченці якісь :) Попоївши фантастично смачні страви ми повернулися до машини і поїхали до Чеського дуба. Сестра (з якою я не бачився 8 років) зустріла з великою радістю. Хоч ми і давно не бачилися, це не заважало нам любити один одного на відстані :) Стіл, шашлик, горілка, розмови... Ну ви самі розумієте :)
Наступного ранку сходили на рибалку (як ми її не проспали - взагалі не розумію - бо після посиділок вдома ми ще поперлися до "ГоспОди" (це так в них кабак називається) за сигаретами і ще зависли там з пивом і більярдом на кілька годин). З рибалки нас вигнали - бо рибалили на приватному озері :) Тим часом розпогодилося і племінниця (дочка сестри) вирішила показати нам околиці. Недалеко від Чеського Дуба виявилося поле для гольфу, так що я спробував що це за гра. Після гольфу ми поїхали на найвищу гору у цьому районі раїни - Йештед. Висота - десь тисяча метрів. З вершини видно 3 країни - Чехію, Німеччину і Польщу. Ще трохи покружлявши по селах їдемо до сестри, а звідти - на Дрезден.
По дорозі додому брат повіз мене показати замок Konigsstein. (
http://festung.eu/bilder/gallery/Luftbild-Festung.jpg або
http://www.google.com.ua/images?hl=u...+festung+fotos - фото, як ви можете зрозуміти - не мої, вертольоту в нас не було з собою:))
Наступного дня (в понеділок) я вже впритул зайнявся Дрезденом. Почати вирішив з екскурсіх містом на двоповерховому автобусі. Маршрут розпочинається в центрі, тому розчехливши ЙБРика вперше сам їду по європейському місті. Що вам сказати... Колії, бруківка, вузькі вулиці, багато машин... Але це не найнезвичніше. Найбільше уваги забирали світлофори. Вони там мають безліч секцій. Наодному з такий я нарахував - 12. Для трамваїв, велосипедів, пішоходів і ще для кожної і 3 поліс на дорозі. Через кілька днів звикаєш, але коли бачиш вперше - емоцій купа і не знаєш коли і куди їхати :)
Під час екскурсії нам розказали купу всього про місто. Наприклад, що воно 4 по величині за площею, і на 13 місці - за кількістю населення. Відповідно це означає майже повну відсутність багатоквартирних будинків. Усі живуть у максимум 5-поверхових будиночках, де на поверсі - 2 квартири. Ще цікавий факт - в Дрездені дуже багато квартир - порожні, бо багато людей виїхали жити до Західної Німеччини - там роботи більше і зарплати кращі. Оренда (бо більшість усе життя "знімає") дешевого житла, за дрезденськими мірками - це 4-5 євро за квадатний метр. Таких квартир ціла купа - "бери - не хочу". Дороге житло - будинок на 2 сім"ї за 15 хв їзди до центру, з садочком, басейном, квітником і т.д. - 8 євро за квадратний метр.
Провезли нас мимо унікального заводу "Фольксваген". Він знаходиться у межах міста, неподалік від центру. Виробляють там лише "Фаетони". Стіни заводу зроблені з шкла, тому весь конвейєр - перед очима. Бачиш як навколо корпусу бігають люди, купу всього туди причіпляють, а потім машина їде на склад.
Кльовий в Дрездені Центральний парк. В міру доглянутий, разом з тим - в міру "запущений", нема відчуття, що все "стерильно". Повозили нас і на інший берег Ельби (вона протікає через центр міста).
Вобшем насправді писати можна багато, тільки мотоподорожей це не стосується, тому ще можливо один пост напишу про місто, а вже далі - про те, як повертався :)
