Киев-Metallica-AC/DC-Киев Мотослеты и путешествия в Украине

Z

zack137

Guest
Outlaw написал(а):
У дитинстві читав книжку "Під моравською Остравою"
А в мене не було такої (( Шкода, може було б цікавіше в тій Остраві...



Ну і дякую всі за підтримку и всякі "пеши исчо" - як би там не було, але такі пости додають ентузіазму /images/smilies/innocent.gif
 

Outlaw

Тру байкер
Регистрация
31 Авг 2008
Сообщения
3,194
zack137 написал(а):
А в мене не було такої (( Шкода, може було б цікавіше в тій Остраві...
Не думаю, там основне дійство у лісах проходить, а у тебе не злий ендуро :)
 

Яся

Тру байкер
Регистрация
31 Июл 2007
Сообщения
883
Мото
Муж продав
Ну що, дядьку Захаре, дякую за розповідь/images/smilies/wink.gif (окремий "респект" за те, що вона українською, дуже приємно читати/images/smilies/thumbup.gif )

чекаю продовження /images/smilies/tongue.gif
 

Storch

Мотоциклист
Регистрация
11 Апр 2019
Сообщения
213
Яся написал(а):
Ну що, дядьку Захаре, дякую за розповідь (окремий "респект" за те, що вона українською, дуже приємно читати ) чекаю продовження
Респект Ясі /images/smilies/thumbup.gif /images/smilies/thumbup.gif /images/smilies/thumbup.gif
(за патріотизм)
вибачаюсь за офтоп /images/smilies/rolleyes.gif /images/smilies/tongue.gif :D
 

benson

Тру байкер
Регистрация
16 Апр 2009
Сообщения
1,979
Storch написал(а):
Респект Ясі (за патріотизм) вибачаюсь за офтоп
Респект Сторчу за те, що поважає Ясю за патріотизм :)

вибачаюсь за офтоп /images/smilies/rolleyes.gif /images/smilies/tongue.gif :D

П.С.
Захар, пеши есчо /images/smilies/innocent.gif
 

Outlaw

Тру байкер
Регистрация
31 Авг 2008
Сообщения
3,194
Респект грузинам :)
 
Z

zack137

Guest
Відразу після пабу було містечко Жиліна, але оглянути його не вийшло, бо дорога пішла на окружну. Судячи по карті десь скоро мала б закінчуватися Словаччина і починатися Чехія. І десь біля самого кордону і мала бути ця Острава.
Проїжджаючи Жиліну я взяв кудись в „не той” поворот і трохи відхилився від курсу. Зрозумів я це доволі швидко – через знаки, на яких були написані міста, в які мені зовсім не треба. Почав шукати в кого спитати. На протилежному боці дороги (через подвійну осьову) побачив дорожню поліцію. Зупинився на обочині, включив аварійку – поліцейський відразу перейшов на мій бік дороги. Англійською кажу, що заблукав, питаю де я є і як мені їхати на Остраву. Хлопець мені все пояснив. Треба розвернутися. Питаю – через скільки кілометрів розворот. Він не дослухав, зупинив жезлом рух, дав мені розвернутися і я поїхав далі. Чесно кажучи, було трохи несподівано. В Україні я в таку ситуацію не потрапляв, але маю сумніви, що ДАІшник так запросто зупинить рух, щоб дати розвернутися мотоциклісту, який заблукав.
Судячи з слів поліцейського, Острава мала би бути доволі швидко.
Але не так сталося, як гадалося. /images/smilies/frown.gif Десь відразу за Жиліною я вперся в хвіст пробки, причому це вже за містом, на шоссе посеред лісу. Ну, заторами нас не здивуєш... Ніби-то... Як виявилося – життя в „маленькій-затишній” країні може-таки мати свої недоліки. А саме – економію на широті полоси на дорогах. Бо легкові автомобілі я ще якось міг обїхати, але коли впирався в фуру – то наставала „криза”. Бо по зустрічній смузі потік був майже безперервний, а з правого боку – кювет, при чому доволі глибокий. А на годиннику вже десь четверта вечора, сонечко припікає, Пегас вентилятором крутить... Та і я після ситного обіду не надто повний сил... Але вибору по суті нема, треба їхати. Отак в заторі я помаленьку рухався десь з годинку. За цей час проїхав кілометрів 30... А до Острави ще десь до сотні км. Ентузіазм поволі став зникати, почав дивитися по боках у пошуках якого мотелю, бо, чесно кажучи, цей затор мене вимотав. Можна було стати на ніч, а потім вранці, коли машин буде менше (сподіваюся), рушити далі. Але попереду стала виднітися причина затору – одна полоса на ремонті, стоїть світлофор і по черзі пускає на зустрічну. Переїхав – з іншого боку – така сама пробка, як і з „нашого”. І що цікаво – ніхто не сигналить.
Ще десь в середині затору я бачив знаки „на Остраву”, але вони були перекреслені і намальована дорога „в обїзд”. Тому після кінця пробки дорогу треба було шукати.
А чим ще Європа відрізняється від України – то це малою кількістю пішоходів. Якщо треба спитати дорогу – це стає проблемою, бо питати тупо нема в кого. Хіба кидати мот на обочині, включати аварійку і голосувати картою – може хтось зупиниться. А так, щоб притормозити біля когось і поговорити – ніфіга. Вобшем в цю Остраву я їхав ще години дві. Петляв по чеських селах як скажений заєць, проклинав і чехів з їхнім ремонтом дороги, і українських картографів, які здається спеціально не наносили на карту ті села, через які я проїжджав.
Помогли, як і повинно бути, - добрі люди на мотоциклах. Я побачив групку байкерів, які їхали назустріч – включив аварійку і підняв руку. Ті одразу спинилися і розказали може і не найкоротшу, але точно „просту” дорогу. І вже хвилин за 15 я їхав „по знаках”, які казали, що до Острави лишилося 15 км.
Тільки „остравські пригоди” на цьому не закінчувалися, а тільки наближалися десь до середини. :)
Щоб ви розуміли – автобани і окружні дороги в Європі побудовані за однаковим принципом. Раз на пару кілометрів є зїзд, який називаться іменем найближчого мікрорайону. Наприклад, якби київську окружну будували європейці, то вони б понаставляли там стрілочок зі знаками „київ-троєщина”, „київ-оболонь”, „київ-виноградар” і т.д. У всіх містах (крім цієї Острави) де я проїжджав – є ще знак „назва міста-CENTRUM” що самі можете здогадатися що має означати. От проїхав я навколо цієї Острави разів зо два (це багато часу не зайняло, бо містечко маленьке) – а такого знаку не побачив. Плюнув на все і взяв курс на перший же зїзд. Почалося місто, будинки якісь. Ось щось ніби схоже на центральну вулицю, тільки зовсім-зовсім порожню – ні людей, ні машин. Їду хвилин 10 – вже якісь парки і схоже, що місто закінчується. Розвертаюся, їду назад. Жодної вивістки, схожої на “MOTEL” чи “HOTEL” – не видно. А вже десь годинка 8-ма вечора. Тобто за кермом я вже більше 12 годин. Вобшем відчуваю, що хай всі йдуть в сад, а я хочу відпочити. Випадково звертаю вбік і відразу впираюся в вивіску „Hotel Paradise”. Ще й з парковкою з воротам на колодці. От і прекрасно, тут і заночуємо. Паркуюся, заходжу всередину. На рецепції вже така старшава жіночка, російською не говорить, англійською також. Спілкувалися ми „словянським суржиком” якого я насправді дуже не люблю, але коли треба – то нікуди не дінешся. Заломили мені в тому готелі 50 євро за ніч з сніданком. Насправді це неймовірні гроші. Якби я хоч трохи готувався до подорожі, то за половину цієї суми мав би як мінімум такі самі умови, а то й кращі. Але за пофігізм на стадії підготовки також треба розплачуватися.
Розкидавши речі по номеру, вирішую вийти-пройтися і заодно купити пива під перегляд футболу. Пройшовши кілька кварталів розумію, що завдання це – не з легких. Бо кабаків достатньо багато, але жодного „продуктового” магазину – не видно. Гуляв я по тій Остраві хвилин 40, поки нарешті не набрів на магазин якихось вєтнамців - в них купив і пиво, і „до пива”. Євро на чеські крони я поміняти не встиг, тому довелося переконувати вєтнамця взяти євро. Рівень володіння чеською мовою в нас був приблизно однаковий, тому виглядало це напевно смішно. Торгувався я як єврей на базарі, бо памятав, що минулого року 1 євро коштував щось 30 крон (або „корун” – як чехи кажуть), а той вєтнамець ніяк не хотів погоджуватися на мої умови. Вобшем зійшлися на 26 кронах за євро. Справедливості заради треба зауважити, що це був найвигідніший (для мене) курс обміну за весь час перебування в Чехії. Анти-рекорд поставив якийсь чех на заправці, який „не моргнув глазом” порахував мені по курсу 1 євро = 20 крон.
От така вона - Острава







Отак з кількома банками пива я всівся в готел в ресторані дивитися футбол. Але подивився тільки перший тайм, бо почало сильно-сильно клонити на сон. Боротися з цим я не мав жодного наміру, тому негайно пішов спати.
Поснідавши вранці – а сніданок зовсім не нагадував про те, що я напередодні заплатив 50 євро – швиденько збираюся і виїжджаю. Куди? Ну, приблизно на місто Градец Кральовий. Стратегічно мені їхати до містечка Чеський Дуб. Це на північ від Праги, не доїжджаючи кілометрів 10 до міста Ліберець. Там живе моя сестра з чоловіком і племінницею. Але всі вони працюють і мене попередили, що вдома хоч хто-небудь зявиться аж ввечері. Тому часу в мене було вранці вдосталь. Я спав „скільки спалося”, потім неспішно снідав, потім вивчав карту. Якщо не їхати до Праги, то найкраще було взяти курс на цей Градец Кральовий. Судячи з назви, це мала б бути яка-не-яка резиденція королів і по ідеї там мало б бути на що подивитися і вбити час, щоб якнайпізніше приїхати в Чеський Дуб.
Дорога до цього міста лежала переважно невисокими горами-горбами і була покручена серпантинами.










А це - заправка, де мене немилосердно надурили з курсом обміну євро на крони. Хоча заправка симпатична, там навіть річечка поруч тече - маленька, але дуже чиста і прозора.


Перепади висот не великі, але „крутість” поворотів – доволі сильна. 180 градусів траплялися доволі часто. Трохи дощило, але не настільки, щоб вдягати дощовик.
До знаку „Градец Кральовий – 20 км” я приїхавдесь о другій по обіді. І виявив, що до Праги – 150 км автобаном. А це – максимум півтори години. Вобшем ну його... той Градец... Поїду я краще в Прагу. Там гарно.
Сказано – зроблено. Через півтори години я вже зїхав з автобану біля знаку „Praga Centrum”. Ну, і напевно вистачить писанини на сьогодні. :)
 

taras-l

Тру байкер
Регистрация
17 Авг 2008
Сообщения
2,821
Адрес
м.Львів
Имя
Тарас
Мото
ShinerayXY250GY-6B
Мушу і я висловити повагу Захару за рідну мову./images/smilies/thumbup.gif Я ж зі Львова. /images/smilies/wink.gif А також всім тим хто вище висловився.
Окрема вдяка за фотки і стиль написаного.
 

wanya

Байкер
Регистрация
11 Апр 2019
Сообщения
349
привіт. дуже цікаво читати. ще більше шкодую, що не поіхав з тобою. чекаю продовження.
 
Z

zack137

Guest
wanya написал(а):
привіт. дуже цікаво читати. ще більше шкодую, що не поіхав з тобою. чекаю продовження.
не переживай, ще поїдемо колись. до "твого" Будапешта - рукою подати :)
 
Z

zack137

Guest
Їздити Прагою на мотоциклі – це, я вам скажу, трохи екстремальне задоволення. Воно, звичайно, після Львова нічого не страшно, але в місті Лева хоч приблизно уявляєш куди їхати. А в Празі треба крім кривенької бруківки, трамвайних колій, трамваїв, машин, коней, пішоходів і т.д. ще дивитися за знаками. Спочатку я хотів припаркуватися десь поближче до Староміської площі. Там навколо купа смачненьких кафешок і взагалі дуже гарно. Але знайти і доїхати до тої площі – не надто легка справа.
То я поїхав легшою дорого. Найвище місце у місті – Градчани. Їх (а надто собор святого Віта) видно майже звідусіль. Тому можна було їхати вже не дивлячись на знаки, а просто перебратися на інший берег Влтави і їхати вгору. Машин було багато, світлофорів також, мот так не слабо нагрівався, але доїхав до Градчан я доволі швидко. Кинув мотоцикл на парковці (правда, відразу підбіг паркувальник і здер з мене якісь гроші) і пішов гуляти.
Я знав, що часу в мене не так багато. На прогулянку – десь годинки дві. І ще стільки ж – на трапезу. Бо до Чеського Дуба ще їхати 90 км., і з них – десь 20 км. – зовсім-зовсім глухими дорогами. І ще з Праги треба знайти правильний виїзд, а щось мені підказувало, що це буде не так просто.

Тому я наперед знав, що треба вибрати якийсь один „обєкт” і біля нього гуляти, щоб не „розпорошуватися”. Таким „обєктом” став собор Святого Вітта. Вперше (і востаннє) я був там ще у 1996-му році. Чесно кажучи, деталей не памятаю жодних. Просто памятаю „враження”, стан, коли не можеш сказати жодного слова, коли на це все дивишся. Собор фантастичний як зовні, так і всередині. Десь взимку я роздрукував собі путівник видавництва „Афіша” (люблю їх, вони гарно пишуть) про Прагу і кілька разів перечитав. Тому на собор я вже дивився не „просто так”, і шукаючи якісь цікаві деталі, про які памятав з путівника. Фотографувати собор – абсолютно марна справа. Площа біля нього дуже маленька і де не станеш – собор все одно не влазить в обєктив.




Щось подібне я памятаю ще є у Відні з їхнім Штефанс-домом, але там трохи інша спефика. Хоча також сфотографувати будівлю не виходить. Вхід всередину – вільний. Туристи снують туди-сюди. На кілька хвилин вдається примазатися до російськомовного гіда і трохи послухати. Несподівано з непомітних дверей в стіні вийшов якийсь американець. Звичайно, стало цікаво що за тими дверима. Виявилося – кімната для тихої молитви. Всередині виглядає як маленька церква. Крім мене там була лише одна монахиня, яка навколішки молилася біля алтаря. Я тихенько сів на лавку і також подумав трохи про вічне.
Потім пройшовся попри стіни з захороненнями, входом до скарбниці з короною і ще всякими цікавостями. Час вже трохи підпирав, тому вирішив вже повертатися до мотоцикла і шукати де б це перекусити. На стоянку я потрапив не відразу, бо трошки заблукав. Потік людей вивів на площу перед палацом, звідки видно гарний краєвид.





Повернувшись до Пегаса, просто їду „вниз”, сподіваючися, що якийсь затишний ресторанчик знайде мене сам. Десь хвилин за 10 так і сталося. Зупинився я біля кафе „U topola”, що напевно мало б означати „Під тополею”. Ніяких дерев там не було, але годували гарно. Стейк був величенький і дуже смачний. Плюс картопля, овочі, малосольні огірочки – вобшем все як треба. Тільки пиво безалкогольне, бо далі ще їхати.
Виїжджав я з Праги, як і підозрював, доволі довго. Знаків мало, а ті, які є – не допомагають. Люди на вилицях є, але переважно туристи, які самі нічого не знають. Пропетлявши десь хвилин 40 нарешті знаходжу правильний виїзд і їду на Ліберец.
Десь на півдорозі стаю заправитися поруч з хлопцем на Кавасакі Зефір.

Він побачив український номер і поїхав від мене тільки тоді, коли пересвідчився, що я точно зрозумів куди мені їхати і коли зїжджати з автобану
„Не автобанна” частина дороги до Чеського Дуба – це один в один українське Прикарпаття, тільки з умовою, що укравтодор весь відстріляли і повісили кожного попри дорогу, щоб наступники боялися. Прекрасні пейзажі, гори в тумані... Словаччина отримала гідного конкурента...
Приїхавши на центральну площу містечка розумію, що маю невеличку проблему. По памяті найти будинок я не можу, а адреси не маю. Дзвоню племінниці, щоб сказала куди їхати і що в людей (яких до речі не так вже і багато навколо) питати. Вона щось каже чеською, що я „на слух” відтворити не можу. Прошу напитати СМСкою. Виявилося, що вона казала „Купаліште” – тобто басейн. Відразу за містом є відкритий басейн, а біля нього – кафе. Там племінниця і працює. Тим часом люди всі кудись позникали. Довелося заходити в найближчий кабак і просити офіціантку вийти надвір і пальцем показати куди їхати. За пару хвилин я вже був в кафе, де працює племінниця, вона мене напоїла бокальчиком пивка (цього разу вже алкогольного), дала ключі від хати і я поїхав.
Десь за півгодини додому приїхав чоловік сестри, потім і вона сама. Ми трошки засиділися за пивом і пішли спати. Наступного дня я відсипався. Потім прогулялися трошки містом. Воно виявилося доволі старим – десь 1200 з чимось року заснування. Колись було форпостом не то чехів, не то німців... Вобшем переходило з рук в руки. У суперечці перемогли в кінці кінців чехи, що і дало назву місту. Центр – переважно старі будівлі позаминулого століття. Чим далі від центру – тим більше новіших будинків. Взагалі в місті живе тисяч 5 людей. Під кінець прогулянки-екскурсії зайшли з чоловіком сестри в кафе, випили по бокалу. Відразу захотілося спати. Це було добре, бо мав час якраз годинки дві подрімати і тоді виїжджати на концерт. Ще вчора ми перевірили, що початок фестивалю в 7 вечора, то я настроювався приїхати десь на 6, щоб без проблем купити квиток.
Сам фестиваль „Big Four” (в честь чотирьох „засновників” heavy metal – Metallica, Megadeth, Anthrax i Slayer) мав відбутися на колишньому покинутому радянському аеродромі за 30 км від Праги. Дорогу туди знайшов без проблем, бо відразу після зїзду з автобану всюди були стрілочки з знаками „hudebny festival”. Десь через кожний кілометр – пости поліції, які показували дорогу.
Квиток вдалося купити відразу, ще й навіть не багато переплатив – в інтернеті можна було купити за 100 доларів, а я купив перед концертом – за 80 євро. Мотоцикл я кинув під якось огорожею, поблизу машин і пішов шукати сцену. Знайти її було не важко – йшов просто „на звук”. Ще до того, як побачив сцену очам відкрилося ціле поле наметів – аж до самого горизонту.



Десь тоді я почав взагалі усвідомлювати на який взагалі грандіозний захід я потрапив.

Справді, це вперше в історії ці чотири групи погодилися виступати на одній сцені – і мені вдалося тут бути. Часом аж до тепер мороз по шкірі йде.
Про сам концерт сьогодні напевно нема смислу навтіь починати писати – відкладу до наступного разу. Взагалі про фестиваль можу сказати, що організоване все було на високому рівні – туалетів достатньо,

палаток з їжею-випивкою-сувенірами – також. Єдине, що розчарувало – це якась нерозбериха з часом початку концерту. Бо я сам в неті читав, що початок – о 19.00. Я приїхав на 18 – і потрапив аж на середину виступу Megadeth. Anthrax до цього моменту вже виступив (ну хоча якраз це мене не надто розстроїло, бо їх я практично ніколи не слухав). А от за те, що почув „весь” Megadeth – прикро, бо дійсно люблю їхню музику.
Отакі „навколофестивальні” враження. А про сам фест – сподіваюся написати завтра.
 
Z

zack137

Guest
Блін, капець... Далі взагалі писати не можу ) Вже пару разів сідав - і зависав на ю-тубі ) Починав передивлятися все відео з концертів, яке там є і просто не бачив смислу щоб щось писати - все одно це словами не передати :)
Але я виправлюся. Чесно-чесно /images/smilies/surrender.gif
 
Z

zack137

Guest
Вобшем про концерт так поки що нічого і не буде. Крім фоток.


Alice in Chains

також вони

викотили окрему сцену для Ломбардо

ну що тут можна написати... такі емоції не передаються і памятаються до смерті :)

Трухільйо, Хетфілд... адреналін в крові зашкалює...

побачити рідний синьо-жовтий на концерті Металліки - найкращий спосіб патріотичного виховання :)

МИ там були!!!! :)
 
Z

zack137

Guest
Таки не можу... Ніяк не можу... Концерт справив на мене таке враження, що описати його словами – ну просто не реальне завдання. Кілька разів починав писати і витирав все написане, бо не відображає воно навіть приблизного, що я пережив в той вечір. Може десь пізніше слова прийдуть потрібні...
Тому буду просто продовжувати. Закінчився концерт близько другої години вночі. Повертатися до сестри я вже не планував, натомість мав їхати в Дрезден. Коли йшов від сцени до мотоцикла - голова гуділа від емоцій, був в якійсь прострації. „На землю” повернула картина заблокованого машинами Пегаса. Думав, що доведеться знімати кофри, щоб притиснутися між машинами, але обійшлося. Трохи зачепив сумками дзеркала, але таки вирулив.
По дорозі „туди” була купа знаків + ще був день. А от їхати назад було вже значно складніше. Тому довелося їхати „як всі”, за машинами, сподіваючись, що вони виведуть мене на автобан. Сталося це не відразу, я ще поблукав трохи. Коли зрозумів, що їду „не туди”, зупинився біля якоїсь машини і вже доволі літній водій мені почав німецькою пояснювати куди їхати. Всі ці „лінкс-рехтс” виявилися не складними і вже хвилин на 10 я був на шоссе.
Дорогу я собі уявляв доволі приблизно. Знав, що їхати не далеко, трохи більше сотні кілометрів. Але знаків „на Дрезден” не було. Не було і знаків на єдине місто, яке я знав, що точно повинен проїжджати – Усте над Лабем. От вже і Прага, зїзди з автобану в різні райони чеської столиці. От і знак „останній зїзд в Прагу”. Далі – дорога на Брно. Тут я вже точно знав, що їду в неправильному напрямку, бо Брно – це на схід від Праги, а мені – на північний захід. На годиннику – третя ночі. В Чехії і вдень пішоходів не надто багато, а серед ночі – і подавно. Врятувала цілодобова заправка. Тьотя на касі вирішила, що я німець і перейшла на німецьку. Виявилося, що мені треба проїхати ще з пару кілометрів і розвернутися. Касирша сказала, яких знаків триматися і я поїхав.
Їхалося не погано, єдиною незручністю був холод. Як я вже писав, збирався у цю відпустку я буквально за годину до виїзду. В Києві в той час було, мяко кажучи, спекотно, тому теплих речей я з собою майже не взяв – ну літо ж, чого оце напрягатися. Це була велика-велика помилка. Температура повітря тієї ночі була 8-10 градусів. Їхати більше сотні було важко, бо від холоду мене всього трусило. Їхати повільно – також важко, бо розумієш, що так добиратися до Дрездена будеш кілька годин. Ситуація ускладнилася при підїзді до чесько-німецького кордону – чехи вирішили поремонтувати автобан і перекрили його. Знаки відправили на другорядні дороги в гори, де було ще холодніше. До того ж дороги там –серпантинами, а на дорогах – всякі звірі. Те, що в тварин в темряві світяться очі реально врятувало мені життя. Якийсь заєць всівся прямо на дорозі і чекав не знаю чого. Я їхав з дальнім світлом і побачив його ще на такій відстані, коли можна було гальмувати „не аварійно”. Добре, що вухатий дивився в мій бік, бо якщо б він розвернув голову в іншу сторону – була б біда і йому, і мені. Ще траплялися всякі лисиці і їжаки.
Настрій в мене ставав все гірший – через холод. До того ж я не був на 100% впевнений, що їду правильно. На тих другорядних дорогах знаків мало і я боявся, що пропустив в темряві якийсь поворот. Вже починало світати. Це також мене збивало з толку, бо так виглядало, що небо світлішає саме з того боку, куди я їду. Тобто ніби я тулю на схід, а мені туди зовсім не треба. Але все обійшлося. Я знову виїхав на автобан. Виявилося, що це я „напетляв” тими обїздними серпантинами часом справді їхав на схід.
Тим часом холод все більше і більше не давав концентруватися на дорозі. І вже десь перед німецьким кордоном в мене визрів геніальний план, від якого на душі стло суттєво тепліше.
Суть плану була така – в Чехії вживати алкоголь за кермом заборонено в принципі, а в Німеччині – можна. Тому я вирішив, що як тільки переїду кордон, то на першій же німецькій заправці куплю собі каву і маленьку пляшечку джину. В них продаються такі прекрасні, здається 50-грамові, пляшечки з всякими різними напоями. Автобан, по якому я їхав був порожній, машин не було жодних, тому за вплив алкоголю на організм я не переживав. А от холод впливав значно сильніше, тому я так вирішив, що „я - замерзший, з руками, які трусяться від холоду” – це значно гірше, ніж „я – після кави + 20-30 грам джину”.
Але цьому генільному плану не судилося справдитися. Бо від чеського кордону до самого Дрездена мені не трапилася жодна заправка. Чи був це „знак з Неба”, що все-таки не треба пити за кермом, чи просто так співпало – не знаю...
На подвіря до брата я вїжджав десь близько 6-ї години ранку. Брат подивився на мене і без жодних слів пішов в кімнату і за хвилю повернувся з повним стаканом якогось міцненького лікеру. Я двома ковтками залив його в себе, відчепив від мотоцикла кофри і усвідомив, що такої поїздки я більше в житті не хочу. Треба було брати намет, кинути його в Міловіце на аеродоромі (де концерт був). Напитися там нормально після концерту, проспатися і зранку спокійно їхати. Якщо ще на якісь фестивалі поїду – буду робити саме так.
Спав я не довго. Десь в 11 ранку ми поснідали, трохи поговорили і почали збиратися на АСДС. Щоб поєднати приємне з приємним – тобто музику з алкоголем - вирішуємо їхати на велосипедах. По дорозі заїжджаємо на заправку, купляємо кілька 200грамових пляшечок якогось бренді – і їдемо в центр міста. Концерт мав відбутися в парку поблизу Ельби. Вже за кілька кварталів було зрозуміло, що АСДС збере аншлаг. По тротуарах перлася купа народу і по них було яскраво видно, куди саме вони збираються прийти.
Ми кинули велосипеди на якійсь парковці і вирішили „зарядитися”. Сіли на берегу Ельби, звісивши ноги над водою і „приговорили” цих кілька пляшечок.

мій брат

відповідно я :)

також я

Ельба

"я - злий рокер" :)
Далі, вже значно веселіші, пішли такою собі алейкою до поля, де мав відбутися виступ.

німці неспішно пісяють. до них так само неспішно йде "секюріті"

туалетів таки було замало, але це нікого не напрягало
Людей було реально безліч.

це "гальорка" на концерті. до сцени ще метрів 200
Вже потім в інтернеті прочитали, що всього було приблизно 65-70 тисяч.




Весело було і через те, що люди були дуже-дуже різного віку – від „сивочолих старців”, до 12-13 річних дітей в банданах і футболках з написами Back In Black чи щось в такому дусі.

Про сам концерт, як і про попередній, багато нема чого писати – все одно ці відчуття не передати. Узагальнити відчуття від концерту АСДС можу так: слухати музику цієї групи – це приблизно те саме, що займатися сексом – все одно знаєш що буде далі і чим це все закінчиться – але думка відмовити собі в цій радості просто не приходить в голову.






Закінчився виступ не надто пізно, десь об 11 вечора. Ми знайшли наші велосипеди і поїхали „довгою дорогою” додому.

Мушу сказати, що після двох таких вечорів з ТАКИМ емоційним навантаженям, як концерти Big Four і ACDC мене конкретно „попустило”. Я вже не хотів нікуди їздити, мені не треба було жодних „культурних програм” і т.д. За той тиждень, що я пробув в Дрездні я лише раз сходив знову в галерею – і все. Навіть в центр не виїжджав. Ми з братом знайшли прекрасне місце під назвою City Beach, де було багато лежаків, пісок, бар і купа плазменних телевізорів по яких показували футбол – так і розважалися.



Десь за пару днів до відїзду я серйозно задумався над тим, щоб їхати в Коломию через Калінінград – в мене там також живуть родичі. Крюк ніби і великий, але не скажу, щоб прямо „гігантський”. Але порадившись, все-таки відкладаю цю ідею десь на наступний рік.
От і настав „останній вечір”. Брат приготував ведро спагетті з лососем, ми наїлися як свині перед Різдвом, напилися пива і полягали спати. Наступного дня мала бути амбіційна поїздка – за один день з Дрездена в Коломию.
 

Tsoy

Тру байкер
Регистрация
27 Фев 2009
Сообщения
3,512
Адрес
Киев
Имя
Сергей
Мото
Yamaha JOG, Yamaha YBR 250
Кльова!!! Зак -- молоток!!!


Цой :))
 

wanya

Байкер
Регистрация
11 Апр 2019
Сообщения
349
дякую zack. відчуття, ніби я теж був там з тобою.
 

_wqwa

Тру байкер
Регистрация
29 Ноя 2008
Сообщения
1,213
Адрес
Калифорнія, Район Затоки.
Мото
Honda CB1100, KTM 350 XCF-W
zack137 написал(а):
В голові відразу склалася весела історія про те, як я буду розказувати, що приїхав до словацьких байкерів, гупнув кулаком по столу і ревкнув „ану найух з бару – дядько Захар тут їсти буде!” – І всі байкери швиденько повибачалися і повтікали. Як доказ цієї правдивої історії можу представити фотки, де спочатку на подвірї пабу купа мотоциклів,
Отлично вообще! Только маскирование матерщины портит впечатление. Тут незамаскированое написание было бы о-очень в тему.
 
Сверху