K
Kristian
Guest
Еду себе на работу в метро, никого не трогаю, слушаю плеер, на плече сумка с тренировочными вещами (кимоно, перчатки, и т.п.), уже на выходе со станции подходит младший сержант, с виду - только из школы милиции, и наигранной пафосностью (видать, перед зеркалом репетировал) начинает цепляться. Что из этого вышло, читаем ниже.
В этот же вечер письмо в прокуратуру легло в почтовый ящик. Цель -а) Дать понять порастающему поколению защитников правопорядка, как нужно общаться с людьми; б) Получение опыта в вопросе общения с прокуратурой в данном вопросе.
Выкладываю здесь, вдруг кому-то пригодится как пример. Считаю, что только таким способом можно дать понять ребятам в синей форме, что мы не молчаливое стадо, мы тоже кусаться умеем.
Текст письма:
"До Генерального прокурора України
Медведька Олександра Івановича
Від ........... ............. ............,
м.Київ, .............. ............... ............. .
Суб’єкт оскарження: молодший сержант
шостого взводу, лінійного управління
метрополітену ............. ............ ..........
СКАРГА
17 березня 2010 року, я їхав на роботу на метро. При виході зі станції «Палац Україна», приблизно о десятій годині, я був зупинений працівником міліції, молодшим сержантом шостого взводу лінійного упраління метрополітену ................. ................. .............., нібито для перевірки документів. На його вимогу я показав йому студентський квиток з фотокарткою. Але він попросив мене пройти до кімнати міліціії на станції, мотивуючи це тим, що данний документ ще не підтверджує моєї особи. Вже в кімнаті міліції я показав йому паспорт громадянина України, який завжди ношу з собою, та попросив назвати мені причину затримання, але молодший сержант ................ ігноруючи моє запитання (порушення четвертої частини статті 29 Конституції України) почав перевіряти мої знання данних паспорту, задаючи питання про місце прописки та вік. Потім він почав вимагати від мене вийняти та покласти на стіл всі власні речі з кишень. На мою відмову це зробити без пояснення причин затримання, підвищеним голосом вимагав вийняти речі, щоб не псувати йому настрій, і не створювати собі проблем. Щоб уникнути конфлікту, я вийняв речі, після чого молодший сержант ............ власноруч перевірив порожність моїх кишень, торкаючись їх поверхонь. Далі він почав вимагати показати речі, що знаходились в мене в сумці. Тоді вже я категорично відмовився показувати власні речі без присутності понятих. Понятими були ще один працівник міліціі метрополітену, та якийсь хлопець, якого потім також примусили показувати вміст кишень. Хочу зауважити, що згідно з статтею 184 Кримінально-процессуального Кодексу України, «Обшук особи та виїмка у неї предметів і документів можуть бути проведені без постанови у таких випадках:
1) при фізичному захопленні підозрюваного уповноваженими на
те особами, якщо є достатні підстави вважати, що затриманий має
при собі зброю або інші предмети, які становлять загрозу для
оточуючих, чи намагається звільнитися від доказів, які викривають його чи інших осіб у вчиненні злочину;
2) при затриманні підозрюваного;
3) при взятті підозрюваного, обвинуваченого під варту;
4) за наявності достатніх підстав вважати, що особа, яка
знаходиться в приміщенні, де проводиться обшук чи примусова
виїмка, приховує при собі предмети або документи, які мають
значення для встановлення істини в справі.» Оскільки я нічого не порушував, не ніс підозрілих речей, звинувачень мені ніяких не висувалось, і мав при собі всі необхідні документи, вважаю, що цим несанкціонованим обшуком порушувались мої особисті права. Молодший сержант .............. ретельно обшукав усі мої особисті речі, не зважаючи на зауваження, що я запізнююсь на роботу, він перевірив усі шви в речах, перегортав усі сторінки книг, чіпав руками речі, що потребують особистої гігієни, такі як рушник та боксерська капа, дістав та передивився всі речі для тренування. Потім кудись дзвонив та називав мої паспортні данні. Після чого записав мою зовнішність та прикмети одягу, і сказав, що я можу бути вільним, навіть не вибачившись за майже півгодинне знущання над моєю гідністю. На моє зауваження, про неправомірність подібних вчинків, розповів про стратегічну важливість такого об'єкту, як метрополітен, і більше не звертав на мене уваги.
Прошу дати відповідь про відповідність дій працівника міліції, ............ ................... ..............., чинному законодавству."
В этот же вечер письмо в прокуратуру легло в почтовый ящик. Цель -а) Дать понять порастающему поколению защитников правопорядка, как нужно общаться с людьми; б) Получение опыта в вопросе общения с прокуратурой в данном вопросе.
Выкладываю здесь, вдруг кому-то пригодится как пример. Считаю, что только таким способом можно дать понять ребятам в синей форме, что мы не молчаливое стадо, мы тоже кусаться умеем.
Текст письма:
"До Генерального прокурора України
Медведька Олександра Івановича
Від ........... ............. ............,
м.Київ, .............. ............... ............. .
Суб’єкт оскарження: молодший сержант
шостого взводу, лінійного управління
метрополітену ............. ............ ..........
СКАРГА
17 березня 2010 року, я їхав на роботу на метро. При виході зі станції «Палац Україна», приблизно о десятій годині, я був зупинений працівником міліції, молодшим сержантом шостого взводу лінійного упраління метрополітену ................. ................. .............., нібито для перевірки документів. На його вимогу я показав йому студентський квиток з фотокарткою. Але він попросив мене пройти до кімнати міліціії на станції, мотивуючи це тим, що данний документ ще не підтверджує моєї особи. Вже в кімнаті міліції я показав йому паспорт громадянина України, який завжди ношу з собою, та попросив назвати мені причину затримання, але молодший сержант ................ ігноруючи моє запитання (порушення четвертої частини статті 29 Конституції України) почав перевіряти мої знання данних паспорту, задаючи питання про місце прописки та вік. Потім він почав вимагати від мене вийняти та покласти на стіл всі власні речі з кишень. На мою відмову це зробити без пояснення причин затримання, підвищеним голосом вимагав вийняти речі, щоб не псувати йому настрій, і не створювати собі проблем. Щоб уникнути конфлікту, я вийняв речі, після чого молодший сержант ............ власноруч перевірив порожність моїх кишень, торкаючись їх поверхонь. Далі він почав вимагати показати речі, що знаходились в мене в сумці. Тоді вже я категорично відмовився показувати власні речі без присутності понятих. Понятими були ще один працівник міліціі метрополітену, та якийсь хлопець, якого потім також примусили показувати вміст кишень. Хочу зауважити, що згідно з статтею 184 Кримінально-процессуального Кодексу України, «Обшук особи та виїмка у неї предметів і документів можуть бути проведені без постанови у таких випадках:
1) при фізичному захопленні підозрюваного уповноваженими на
те особами, якщо є достатні підстави вважати, що затриманий має
при собі зброю або інші предмети, які становлять загрозу для
оточуючих, чи намагається звільнитися від доказів, які викривають його чи інших осіб у вчиненні злочину;
2) при затриманні підозрюваного;
3) при взятті підозрюваного, обвинуваченого під варту;
4) за наявності достатніх підстав вважати, що особа, яка
знаходиться в приміщенні, де проводиться обшук чи примусова
виїмка, приховує при собі предмети або документи, які мають
значення для встановлення істини в справі.» Оскільки я нічого не порушував, не ніс підозрілих речей, звинувачень мені ніяких не висувалось, і мав при собі всі необхідні документи, вважаю, що цим несанкціонованим обшуком порушувались мої особисті права. Молодший сержант .............. ретельно обшукав усі мої особисті речі, не зважаючи на зауваження, що я запізнююсь на роботу, він перевірив усі шви в речах, перегортав усі сторінки книг, чіпав руками речі, що потребують особистої гігієни, такі як рушник та боксерська капа, дістав та передивився всі речі для тренування. Потім кудись дзвонив та називав мої паспортні данні. Після чого записав мою зовнішність та прикмети одягу, і сказав, що я можу бути вільним, навіть не вибачившись за майже півгодинне знущання над моєю гідністю. На моє зауваження, про неправомірність подібних вчинків, розповів про стратегічну важливість такого об'єкту, як метрополітен, і більше не звертав на мене уваги.
Прошу дати відповідь про відповідність дій працівника міліції, ............ ................... ..............., чинному законодавству."
