Другие города Украины. Аккра :) Другие города Украины

  • Автор темы zack137
  • Дата начала
Z

zack137

Guest
Ганці можуть спати завжди і всюди ) Наш водій, коли під’їжджає до червоного світлофору – глушить машину, відкидає назад голову і закриває очі. І без перебільшення – через 5 секунд вже спить. Пози, в яких ганці можуть спати, - найнепередбачуваніші. Таке враження, що їх хапає якась раптова смерть і вони оце прямо на місці і „падають”.

Це чувак клей продає ))


Дуже популярно – спати в тачці. У звичайній тачці, в якій в нас возять пісок. Тільки треба покласти ще невелику дошку, щоб було на що спину сперти. Ото ставиш тачку в тінь, сідаєш в неї спираєшся спиною на дошку – і солодких снів.
Ще прикольно спостерігати у нас в мікрорайоні як „працюють” садівники. Я десь був сидів на „призьбі” коло хати, то дивився на них з пів годинки. За цей час робота зайняла в нього десь хвилини дві. Хлопець поливав траву. Десь 30 секунд поллє – і на 5 хв спати в тіньок. Розстелить свою „свитку”, тапки скине – і вперед ) Потім встане, знову пів хвилини поллє, перестелить свитку в тінь – і далі спати )
В аеропорту – взагалі окрема розмова. Всякі вантажники і технічний персонал вибирають тіньову сторону машин – і


А от митникам і прикордонникам краще – в них крісла є ) І вони в кондиціонованому приміщенні, то можуть собі дозволити спати прямо на робочому місці ))



Що цікаво – що просинаються вони моментально, без потягувань J
Колись чув пояснення, що все це – вплив укусів мухи цеце. Важко сказати, чи це правда… Вікіпедія пише, що від укусів мухи цеце розвивається так звана „сонна хвороба”.

„Але не гадайте, що хворий на сонну хворобу просто багато спить. Ця хвороба не є блаженним сном. Вона починається слабкістю, стомлюваністю та легкою гарячкою. Відтак настає хронічна сонливість, висока температура, біль у суглобах, набрякають тканини тіла й збільшується печінка та селезінка. На кінцевій стадії паразити руйнують центральну нервову систему і хворий зазнає розумових відхилень, апоплектичного удару, коми та помирає.”

Це з Вікіпедії цитата. Чому я не дуже вірю в версію „мухи цеце” - бо сон в ганців якраз блаженний J
Блаженний сон тут і в мене ) Мені завжди подобалося працювати за таким графіком, щоб післяобідній сон був по-перше можливий, а по-друге виправданий і заслужений ) Вставати вранці мені особливо ніколи важко не було, але боротися з дрімотою після обіду – це вже вище моїх сил. А так – вранці (о 3 ранку, ну в 3.20 максимум) встав, сходив на роботу, в 11 ранку прийшов додому, поїв – і з чистою совістю і широкою посмішкою – спатки J І то найкраще – біля басейну ) Приблизно щоб отакий пейзаж перед сном побачити )))



PS. Оце я дупло ) Забув приєднати найколоритнішу фотку ))
А знаєте, чого хлопець оце спить і не падає?..



Бо кінь також спить ))
 

Ezik

Тру байкер
Регистрация
30 Июл 2009
Сообщения
673
Это просто здец какой-то....:) Особенно последние 2 - конь и всадник.../images/smilies/sleep.gif
 
B

baRRmalini

Guest
zack137 написал(а):
MG] PS. Оце я дупло ) Забув приєднати найколоритнішу фотку )) А знаєте, чого хлопець оце спить і не падає?.. Бо кінь також спить ))
А чего это у него большой палец ноги, как у европоида, по цвету?
 

kascej

Тру байкер
Регистрация
30 Сен 2007
Сообщения
29,643
Спасибо zack137!хорошая тема для дождливого дня,на одном дыхании всю прочитал с начала до конца:) пусть тебя не смущает африканская цена,в недоразвитых странах она везде такова,те маленькии пачечки по четыре бакса,большии по два:D по ценам восточная европа от ганы не так далека:) а последнии фотки просто ляпота,четырехногая подруга,где ты моя:)
 
Z

zack137

Guest
kascej написал(а):
Спасибо zack137!хорошая тема для дождливого дня,на одном дыхании всю прочитал с начала до конца пусть тебя не смущает африканская цена,в недоразвитых странах она везде такова,те маленькии пачечки по четыре бакса,большии по два по ценам восточная европа от ганы не так далека а последнии фотки просто ляпота,четырехногая подруга,где ты моя
да ты прямо поэт кроме всего прочего /images/smilies/thumbup.gif
 
Z

zack137

Guest
А ще ганці – неймовірно набожні люди. Релігія тут займає напрочуд важливе місце в житті. От наприклад сьогодні на роботі був свідком доволі довгого, емоційного, релігійно-феміністичного диспуту на тему „чи створив Бог жінку для того, щоб вона працювала? Чи лише чоловік в родині повинен ходити на роботу?”
Відбувалося все так: десь четверо працівників зустрілися „в купку” і спочатку просто спілкувалися, але потім емоції починали бурлити, жестикуляція набувала все більшого розмаху, почалися театральні помахи руками, розвороти від співбесідника на 180 градусів і імітація переможного відходу з поля бою, іронічні посмішки, вирази на обличчі ніби треба щось пояснити нетерплячим дітям… Голівуд з Болівудом відпочивають і нервово курять в стороні… Підходжу. Делікатно питаюся в одного – чим же викликана така жвава дискусію і про що взагалі мова. Мені стисло пояснюють, що „осьо отой ?*;%;%;!!! вважає, що жінка не повинна працювати”. На що саме „отой ?*;%;%;” каже - „а ви самі в нього спитайте, де в Біблії написано протилежне”.
Впадаю в легкий ступор. Середина робочого дня, навколо пасажири, а ці гаврики влаштували стонадцятий вселенський собор і вирішують долю людства… Але оскільки в мене імідж „доброго поліцейського” + гнати матом на людей в країні не прийнято взагалі – стараюся делікатно покласти край цьому всьому і кажу, що це індивідуальна справа кожної родини – як вирішувати цю проблему. На що отримую вичерпну відповідь – „але це не по Біблії”. На цьому „добрий поліцейський” в мені пішов на перекур, а замість нього прийшов „злий” і довелося злегка репресивними методами відправити молодих біблієзнавців працювати.
Такої кількості віруючих людей як в Гані я не зустрічав ніколи в житті. Цілком нормальна картина – людина на зупинці маршрутки з Біблією. Чи без Біблії, але наспівує релігійні гімни. Є окремі радіостанції, де весь час крутять релігійні пісні – по африканському веселі. Один з моїх підлеглих (до речі найкращий в роботі) – коли нема пасажирів, витягує міні-видання Нового заповіту і студіює.
Кожен робочий день починається молитвою. Приходять всі в офіс на брифінг послухати скільки пасажирів вилітає-прилітає, час прильоту-вильоту і хто яку конкретно роботу буде виконувати (ну там хто на реєстрації, хто на літаку, хто ще де) – перша фраза завжди буде – „давайте помолимося”. Молитва звучить приблизно так – Дорогий Ісусе, ми дякуємо Тобі, що Ти зібрав нас тут. Просимо Тебе допомогти нам щасливо зустріти літак та пасажирів… щоб він прилетів вчасно… щоб всі пасажири щасливо дісталися додому… щоб ми без затримки відправили всіх пасажирів до їхніх пунктів призначення… щоб вони щасливо дісталися додому… ми вручаємо себе та наших пасажирів в Твої руки і просимо про допомогу. Амінь” Після цього не хрестяться, бо абсолютна більшість – протестанти найрізноманітніших конфесій. Помолитися просять переважно дівчат, бо тут вірять, що молитва жінки доходить до Бога швидше ) Не знаю чому, не питав ніколи ))) Хоча часом просять і хлопців. Раз навіть мені така честь випала ))
А ще одного разу замість „Дорогий Ісусе” один працівник зарядив „Бісмілля……” І далі арабською… І нікого це не здивувало. Всі шанобливо вислухали молитву, разом сказали „амінь” і перейшли власне до робочого брифінгу.
В мене вже з”явилося з десяток місцевих друзів в ФБ і 90% того, що вони постять – якісь релігійні гасла. Звичне привітання (ну крім How are you) – Hi! God bless you!”
Разом з тим – ніхто і ніколи жодного разу не розпитував мене в що чи в кого я вірю і взагалі які в мене релігійні переконання. Я думаю, це не через вроджену ввічливість

(тут просто не можу не зробити ліричного відступу ))))))) Абсолютно у всіх 100% випадків, коли доводиться заповнювати якісь документи і треба писати marital status – чесно пишу divorced. Після цього тупо ВСІ (і чоловіки і жінки, і молоді і старі) роблять круглі очі і питають WOW! HOW IT HAPPENED? А після якоїсь моєї відмазки чи віджартовування тупо ВСІ кажуть – you don’t worry, we’ll find you somebody )))))) Коли кажу їм, що я і так не почуваю себе обділеним увагою – посміхаються і кажуть OK, that’s good ))) Отакі смішні люди )))))) Вобшем поняття ввічливості і особистого простору тут дуже відмінні від „наших” ))

Так от, про розпитування – думаю, що ніхто не розпитує через те, що уявити собі в Гані невіруючу (в широкому смислі) людину – практично неможливо. Кілька десятків протестантських церков, мусульмани, католики, растафаріанці… Все це „приперчено” місцевими забобонами і вірою в силу шаманів вуду… Палітра яскрава до неможливості ))
Але НІКОЛИ, НІКОЛИ-НІКОЛИ я не чув про жодні конфлікти на релігійному грунті. Ну, маю на увазі не емоційні релігійні диспути, описані вище, а „справжні” конфлікти між общинами. Ганський рівень релігійної толерантності нам і не снився… ((
На фоні цього всього не дивним виглядає те, що одна з найбагатших каст суспільства – проповідники. Літають переважно бізнес-класом, при церквах – відділення банків, ресторани, парковки розміром з футбольне поле, розважальні центри – все це на території церков. Нас кожного разу везуть на роботу попри церкву, куди щонеділі приходять до 20 тисяч народу. Оце якщо кожен щонеділі скинеться хоч по долару – то я тоді розумію, звідки в Гані стільки Лендкрузерів (до речі, більше ніж в Україні).
А ще церквам в Гані дана на відкуп освіта. Державних шкіл майже немає. Всі, що є – при церквах. Ходять туди діти десь з 3 років до 17 (залежить від церкви). Що вони там вчать стільки років – поняття на маю. Судячи з результату – нічого не вчать ((((
 
Z

zack137

Guest
че-то я как правило ленив, но сегодня оказалось, что вообще работоголик )) даже не лень гугл-переводчика исправить пару раз )))


А еще ганцы - невероятно набожные люди. Религия здесь занимает удивительно важное место в жизни. Вот например сегодня на работе был свидетелем довольно долгого, эмоционального, религиозно-феминистического диспута на тему "создал ли Бог женщину для того, чтобы она работала? Или только муж в семье должен ходить на работу?"

Происходило все так: где четверо работников собрались "в кучку" и сначала просто общались, но потом эмоции начали бурлить, жестикуляция приобретала все больший размах, начались театральные взмахи руками, развороты от собеседника на 180 градусов и имитация победного ухода с поля боя, иронические улыбки, выражения на лице - будто надо что-то объяснить нетерпеливым детям ... Голливуд с Болливудом отдыхают и нервно курят в сторонке ... Подхожу. Деликатно спрашиваю у одного - чем же вызвана такая оживленная дискуссия и о чем вообще речь. Мне кратко объясняют, что "дык вот этот *;%;%;!!! считает, что женщина не должна работать ". На что именно "этот *;%;%;" говорит -" а вы сами у него спросите, где в Библии написано обратное ".
Впадаю в легкий ступор. Середина рабочего дня, вокруг пассажиры, а эти гаврики устроили стопиццотый вселенский собор и решают судьбу человечества ... Но поскольку у меня имидж "доброго полицейского" + гнать матом на людей в стране не принято вообще - стараюсь деликатно положить конец этому всему и говорю, что это индивидуальное дело каждой семьи - как решать эту проблему. На что получаю исчерпывающий ответ - "но это не по Библии". На этом "хороший полицейский" во мне пошел на перекур, а вместо него пришел "злой" и пришлось слегка репрессивными методами отправить молодых исследователей Библии работать.

Такого количества верующих людей как в Гане я не встречал никогда в жизни. Вполне нормальная картина - человек на остановке маршрутки с Библией. Или без Библии, но напевает религиозные гимны. Есть отдельные радиостанции, где все время крутят религиозные песни - по-африкански веселые. Один из моих подчиненных (кстати лучший в работе) - когда нет пассажиров, достает из кармана мини-издание Нового завета и изучает.

Каждый рабочий день начинается молитвой. Приходят все в офис на брифинг послушать сколько пассажиров вылетает-прилетает, время прилета-вылета и кто какую конкретно работу будет выполнять (ну там кто на регистрации, кто на самолете, кто еще где) - первая фраза будет - "давайте помолимся". Молитва звучит примерно так - Дорогой Иисус, мы благодарим Тебя, что Ты собрал нас здесь. Просим Тебя помочь нам счастливо встретить самолет и пассажиров ... чтобы он прилетел вовремя ... чтобы все пассажиры благополучно добрались домой ... чтобы мы без задержки отправили всех пассажиров до их пунктов назначения ... чтобы они благополучно добрались домой ... мы вручаем себя и наших пассажиров в Твои руки и просим о помощи. Аминь "После этого не крестятся, потому что абсолютное большинство - протестанты самых разных конфессий. Помолиться просят преимущественно девушек, потому что здесь верят, что молитва женщины доходит до Бога быстрее) Не знаю почему, не спрашивал никогда))) Хотя порой просят и парней. Раз даже мне такая честь выпала))

А еще однажды вместо "Дорогой Иисус" один работник зарядил - "Бисмилла ... ..." И далее на арабском ... И никого это не удивило. Все почтительно выслушали молитву, вместе сказали "аминь" и перешли собственно к рабочему брифинге.

У меня уже с появилось с десяток местных друзей в ФБ и 90% того, что они постятся - какие религиозные лозунги. Обычное приветствие (ну кроме How are you) - Hi! God bless you! "
Вместе с тем - никто и никогда ни разу не расспрашивал меня во что или в кого я верю и вообще какие у меня религиозные убеждения. Я думаю, это не из-за врожденной вежливости

(Здесь просто не могу не сделать лирического отступления ))))))) Абсолютно во всех 100% случаев, когда приходится заполнять какие-то документы и нужно писать marital status - честно пишу divorced. После этого тупо ВСЕ (и мужчины и женщины, и молодые и старые) делают круглые глаза и спрашивают WOW! HOW IT HAPPENED? А после какой-то моей отмазки или отшучивания тупо ВСЕ говорят - you don't worry, we'll find you somebody )))))) Когда говорю им, что я и так не чувствую себя обделенным вниманием - улыбаются и говорят OK, that's good ))) Вот такие смешные люди )))))) Вобшем понятие вежливости и личного пространства здесь весьма отличные от нашего ))

Так вот, о расспросах - думаю, что никто не расспрашивает за того, что представить себе в Гане неверующего (в широком смысле) человека - практически невозможно. Несколько десятков протестантских церквей, мусульмане, католики, растафарианцы ... Все это приукрашено местными суевериями и верой в силу шаманов вуду ... Палитра яркая до невозможности))
Но НИКОГДА, НИКОГДА-НИКОГДА я не слышал ни о каких конфликтах на религиозной почве. Ну, имея в виду не эмоциональные религиозные диспуты, описанные выше, а "настоящие" конфликты между общинами. Ганский уровень религиозной толерантности нам и не снился ... ((
На фоне этого всего не странным выглядит то, что одна из богатейших каст общества - проповедники. Летают преимущественно бизнес-классом, при церквях - отделения банков, рестораны, парковки размером с футбольное поле, развлекательные центры - все это на территории церквей. Нас каждый раз везут на работу мимо церкови, куда еженедельно приходят до 20 тысяч народа. Вот если каждый по воскресеньям сбросится хоть по доллару - то я тогда понимаю, откуда в Гане столько Лендкрузеров (кстати, больше чем в Украине).
А еще церквям в Гане дано на откуп образование. Государственных школ почти нет. Все, что есть - при церквях. Ходят туда дети где-то с 3 лет до 17 (зависит от церкви). Что они там учат столько лет - понятия имею. Судя по результату - ничего не учат (((
 
Z

zack137

Guest
Тут багато чого буде базуватися на двох попередніх нотатках – про сон і релігію.
Праця тут дуже пов’язана як з одним, так і іншим.
З сном все просто. Замість того, щоб працювати, тут люди сплять. Я коли це розказав своїй мамі, то вона подумала, що в мені говорить злість і, борони Боже, расизм. Почала мене заспокоювати, казати що „ну може вони вночі працюють через спеку, або дуже вранці встають”. На що я сказав, що зважаючи на кількість дітей в країні, вночі в них часу на роботу не може залишатися.

Так, Аккра прокидається раніше від Києва. Затори на дорогах утворюються вже о 6 ранку. При чому затори такі серйозні. А спати місто йде десь о 9-10 вечора. Принаймні якщо в нас біля басейну в 9 вечора попросити ще пива, то офіціант скривиться і обов’язково скаже, що „ми скоро зачиняємося” і гроші попросить відразу. Звичайно, це не стосується барів в центрі. Там в 11 вечора все тільки починається, не зважаючи на те, чи будній це день, чи вихідний.

Сон в Гані – це найпоширеніша альтернатива праці. Судячи за все, російської приказки „сделал дело – гуляй смело” в них немає і така логіка мислення їм глибоко чужа. Найпростіший приклад – наш садівник. Він пересаджує в нас траву на подвір’ї і знає, що коли він закінчить роботу, то йому заплатять за неї. За моєю логікою, така система роботи мала би заохочувати людину закінчити роботу якнайшвидше і якнайшвидше отримати гроші. Я також розумію, що наш сад в нього може бути не один і цілком можливо, що в нього інші, може навіть і вигідніші замовлення. Тобто якщо би він не приходив до нас взагалі – я би це зрозумів. Але проблема в тому, що він таки приходить щодня на 1-2 години. З цього часу роботою він займається хвилин 10, решта часу спить в тіньочку або теревенить з нашою служницею (яка недавно народила дитину і все в неї добре з чоловіком, тому „амурний” підтекст тут ні до чого). Так триває вже 5 місяців. За цей час він пересадив траву десь на половині нашого подвір’я.

Звичайно, приходить в голову питання „что делать” і „кто виноват”. Що робити – дуже-дуже складно… А хто винен – одне з найкращих пояснень я отримав у музеї рабства в Кейп-Кості. Це таке місто на захід по узбережжю від Аккри. Там чи не найкраще зберігся колоніальний форт, де утримували рабів перед відправкою до Нового Світу. Зараз там музей. Так от, у залі, присвяченій боротьбі рабів за свободу є один стенд, де написано, що раби крім всяких повстань і втеч любили використовувати „італійський страйк”. Це коли ніби і працюєш, але так повільно все робиш, що краще би ти не працював.

В цьому – вся сучасна Гана (((((( А може і вся Африка (((( Звичайно, тут є доля перебільшення, є винятки з правила… Але „в цілому” – на жаль, все саме так. Таке враження, що в людей слово поняття „праця” намертво пов”язалося з „рабством”. Тобто добре, швидко і ефективно працювати – це далеко не те, що чого треба прагнути. Це якась „незрозуміла необхідність”. Щось на зразок моди на вищу освіту в Україні – коли люди вступають до ВИШів, але поняття не мають для чого. Так, аби було… І в Гані працюють так само – аби рахувалося. Кінцевий результат не цікавить нікого – все одно банани поспіють вчасно, не залежно від того – виконана робота чи ні… І ананаси також (( Не залежно від пори року чи сезону.

Всякі скептики можуть заперечити, що в Україні також все так само і багато людей поняття не мають, що вони роблять і для чого, і краще би вони взагалі нічого не робили. Часом, в Україні я також так думав. Раніше. Зараз можу лише сказати таким „песимістам” – ви поняття не маєте про що говорите. Український народ (не беручи до уваги політиків) – неймовірно працьовитий. Якби мені сюди з десяток „наших” – перевернули би все тут вверх дном і влаштували рай на землі )))

І це не лише мої спостереження. Все-таки головне коло мого спілкування тут – не місцеві, а такі самі як я – іноземці, які потрапили сюди на роботу. І майже завжди робота заключається в тому, щоб „слідкувати, щоб місцеві працювали”. І не залежно від галузі – чи ремонт екскаваторів, чи авіаційна безпека, чи банківська справа – найчастіші скарги однакові. Що змусити місцевих працювати – архіскладне завдання. Тут навіть звільненням не особливо не налякаєш нікого. Бо не можна сказати, що висока конкуренція за робочі місця. Ну звільниш ти його, а на його місце прийде таке саме, та ще й без досвіду роботи (( Репресивними методами також нічого не досягнеш, бо отримаєш у відповідь „hey man, relax, this is not europe… you’re in Ghana” в найкращому випадку. А в найгіршому – крики і без перебільшення сльози „i’m not a slave!!!” Хоча йшлося, скажімо, лише про таку дрібницю, як про прихід вчасно на роботу.

Пунктуальність – це взагалі окрема тема. Думаю, що наступного разу напишу саме про це. Зараз лише наведу один приклад. В нас нещодавно була страшна-страшна перевірка з візитом найвищого начальства. Щоб ви розуміли – сам member of board of directors of Delta airlines прилетів в Гану. Про його візит було відомо десь тижнів за три. І весь цей час ми промивали мозги усім, кому можна, що це найважливіший візит за весь час, що Дельта літає в Гану і т.д… Вобшем в „день Д” начальство мало приїхати о 8 ранку. Ми назначили збір для всіх на 7. В 7.15 бракувало 6 людей з 30. Останній (якого планують зробити супервайзором) приперся о 7.45. Коли починаєш ніжно розпитувати – „що ж ти, сука, робиш?! Ми ж три тижні розказували про цей візит і що саме в цей день запізнюватися ніяк не можна!!!” У відповідь чуєш, як завжди „oh, i’m sorry…”

Праця тут навіть поза релігією, що особливо дивно для людини з нашого суспільства. В нас, як на мене, найпоширеніша релігійна рекомендація – молися і працюй, Бог все побачить і все буде добре… В нас поняття цінності сумлінної праці нараховує щонайменше кілька сотень років (якщо не більше) і безумовно є „чеснотою”. Людина, яка вміє щось робити – викликає повагу. Тут – не так. Тут релігійність зводиться до молитви. І все.

Про це можна багато писати, кожного дня трапляється якесь спостереження, яке уточнює чи доповнює все вище написане. Чи розкриває якусь нову грань… Але суть залишається така сама ((

P.S. Якось самому не подобається все те, що написав… Ніби „не до кінця”… Буду ще дописувати колись )) З фотками і може з відео ) Так буде зрозуміліше )
 
Z

zack137

Guest
Многое будет базироваться на двух предыдущих заметках - о сне и религии.
Труд здесь очень связан как с одним, так и другим.
Со сном все просто. Вместо того чтобы работать, здесь люди спят. Я когда это рассказал своей маме, она подумала, что во мне говорит злость и, упаси Боже, расизм. Начала меня успокаивать, говорить что "ну может они ночью работают из-за жары, или очень рано встают". На что я сказал, что учитывая количество детей в стране, ночью у них времени на работу не может оставаться.

Да, Аккра просыпается раньше Киева. Пробки на дорогах начинаются уже в 6 утра. Причем пробки такие серьезные. А спать город идет где-то в 9-10 вечера. По крайней мере, если у нас возле бассейна в 9 вечера попросить еще пива, то официант погмасничает и обязательно скажет, что "мы скоро закрываемся и деньги попросит сразу. Конечно, это не касается баров в центре. Там в 11 вечера все только начинается, несмотря на то, будний это день, или выходной.

Сон в Гане - это самая распространенная альтернатива труду. Судя по всему, русской поговорки "сделал дело - гуляй смело" у них нет и такая логика мышления им глубоко чужда. Простейший пример - наш садовник. Он пересаживает у нас траву во дворе и знает, что когда он закончит работу, то ему заплатят за нее. По моим понятиям, такая система работы должна поощрять человека закончить работу быстрее и быстрее получить деньги. Я также понимаю, что наш сад у него может быть не один и вполне возможно, что у него есть другие, может даже и выгодные заказы. То есть, если бы он не приходил к нам вообще - я бы это понял. Но проблема в том, что он таки приходит каждый день на 1-2 часа. Из этого времени работой он занимается минут 10, остальное время спит в тени или болтает с нашей служанкой (которая недавно родила ребенка и все у нее хорошо с мужем, поэтому "амурный" подтекст здесь ни при чем). Так продолжается уже 5 месяцев. За это время он пересадил траву где-то на половине нашего двора.

Конечно, приходит в голову вопрос "что делать" и "кто виноват". Что делать - очень-очень сложно ... А кто виноват - одно из лучших объяснений я получил в музее рабства в Кейп-Косте. Это такой город на запад по побережью от Аккры. Там лучше всех сохранился колониальный форт, где содержали рабов перед отправкой в Новый Свет. Сейчас там музей. Так вот, в зале, посвященном борьбе рабов за свободу есть один стенд, где написано, что рабы кроме всяких восстаний и побегов любили использовать "итальянский забастовку". Это когда вроде и работаешь, но так медленно все делаешь, что лучше бы ты не работал.

В этом - вся современная Гана (((((( А может и вся Африка ((((Конечно, здесь есть доля преувеличения, есть исключения из правила ... Но "в целом" - увы, все именно так ... Такое впечатление, что у людей слово понятие "труд" намертво соединилось с" рабством ", то есть хорошо, быстро и эффективно работать - это далеко не то, что чему надо стремиться, это некая" непонятна необходимость ". Нечто вроде моды на высшее образование в Украине - когда люди поступают в вузы, но понятия не имеют для чего ... Так, чтобы было ... И в Гане работают так же - чтобы считалось. Конечный результат не интересует никого - все равно бананы поспеют вовремя, независимо от того - выполнена работа или нет ... И ананасы также (( Вне зависимости от времени года или сезона.

Всякие скептики могут возразить, что в Украине также все так же и многие люди понятия не имеют, что они делают и для чего и лучше бы они вообще ничего ни делали. Тем, в Украине я тоже так думал. Раньше. Сейчас могу лишь сказать таким "пессимистам" - вы понятия не имеете, о чем говорите. Украинский народ (не считая политиков) - невероятно трудолюбивый. Если бы мне сюда с десяток наших - перевернули бы все здесь вверх дном и устроили рай на земле)))

И это не только мои наблюдения. Все-таки главное круг моего общения здесь - не местные, а такие же, как я - иностранцы, которые попали сюда на работу. И почти всегда работа наша заключается в том, чтобы "следить, чтобы местные работали". И не зависимо от отрасли - или ремонт экскаваторов, или авиационная безопасность, или банковское дело - частые жалобы одинаковы. Что заставить местных работать - архисложная задача. Здесь даже увольнением не особо не испугаешь никого. Нельзя сказать, что высокая конкуренция за рабочие места. Ну уволишь ты его, а на его место придет такой же, да еще и без опыта работы ((Репрессивными методами также ничего не достигнешь, потому что получишь в ответ "hey man, relax, this is not europe ... you're in Ghana" в наилучшем случае, а в худшем - крики и без преувеличения слезы "i'm not a slave!" Хотя речь шла, скажем, только о такой мелочи, как о приходе вовремя на работу.

Пунктуальность - это вообще отдельная тема. Думаю, что в следующий раз напишу именно об этом. Сейчас только приведу один пример. У нас недавно была страшная-страшная проверка с визитом высокого начальства. Чтобы вы понимали - сам member of board of directors of Delta airlines прилетел в Гану. О его визите было известно где-то недели за три. И все это время мы промывали мозги всем, кому можно, что это важнейший визит за все время, что Дельта летает в Гану и т.д ... В общем в "день Д" начальство должно было приехать в 8 утра. Мы назначили сбор для всех на 7. В 7.15 не хватало 6 человек из 30.Последний (которого планируют сделать супервайзором) приперся в 7.45. Когда начинаешь его нежно расспрашивать - "что ж ты, сука, делаешь? Мы же три недели рассказывали об этом визите и что именно в этот день опаздывать никак нельзя! "В ответ слышишь, как всегда" oh, i'm sorry ... "

Труд здесь даже вне религии, что особенно странно для человека из нашего общества. У нас, по-моему, самая распространенная религиозная рекомендация - молись и работай, Бог все увидит и все будет хорошо ... У нас понятие ценности добросовестного труда насчитывает как минимум несколько сотен лет (если не больше) и безусловно является "добродетелью". Человек, умеющий что-то делать - вызывает уважение. Здесь - не так. Здесь религиозность сводится к молитве. И все.

Об этом можно много писать, каждый день случается какое наблюдение, которое уточняет или дополняет все выше написанное. Или раскрывает какую-то новую грань ... Но суть остается та же ((

P.S. Что-то самому не нравится все то, что написал ... будто "не до конца" ... Буду еще дописывать когда-то)) С фотками и может с видео) Так будет понятнее)
 
Z

zack137

Guest
Пишучи про дітей, можне вмістити все в один бородатий анекдот про „але все, що ви робите руками…”
Діти тут надзвичайно позитивні, доброзичливі і милі. Десь років до 10 вони просто прекрасні, гарно йдуть на контакт, з ними можна поспілкуватися „на рівних” і т.д.

Потім десь з 10 до 16 років вони ставляться до тебе з підозрою, а ще пізніше хтось доносить до них думку, що „білі люди їм щось винні” і починається „you have to give me something”. Частенько навіть без please ((
Дітки зовсім малі – просто чудові ) Для мене це завжди джерело позитиву і гарного настрою – бачити їх, як вони одразу посміхаються, світять білосніжними зубками, привітно махають руками.


Їх завжди хочеться фотографувати і фотографуватися з ними. Останнього разу в Ліберії тримав якогось малого на руках хвилин 15 – поки його мама заповнювала еміграційні картки (насправді там було роботи хвилини на 2, але я не винен, що мама ручку ледве в руках тримає (((( То малюк встиг зняти з мене окуляри, намагався зробити те саме з годинником і взагалі вів себе, як і належить дитині ))
Але писати про дітей важко. Бо якось же так виходить, що з таких прекрасних створінь виростають… Важко все це… Не погані тут люди. Але часом дуже хочеться… Ну ви розумієте…
Дітьми тут займаються мало. Як я вже писав раніше, перші пару (буквально – десь до 2 років) дитина проводить за спиною в мами. Якось так:

Тільки тут ще прогресивна мама, бо в малого ручки вільні. А переважно в них вони сховані-примотані цим простирадлом до маминого тіла і малюк не може ними ворушити. Так дітей носять з того віку, як вони починають тримати голову. Тому вони мало собі уявляють, що життя може бути іншим і плачуть мало. Тим більше, що для того, щоб ходити – треба напрягатися і коли їх зсаджують на землю – відразу починають нити, щоб їх повернули звідти де взяли. Мамам зручно, руки вільні, можна працювати, діти не плачуть – ідилія та й годі.
А те, що діти в трирічному віці ходять по-ведмежому – то це ж весело і дуже мило ((( + нічого така дитина не потягне з підлоги, не засуне до рота, не впаде, не розіб’є коліна, не втече в магазині… Краса, правда? ((
В отого ліберійського малюка, про якого я писав вище, пішло доволі багато часу, щоб взяти пальцями мої окуляри, а віку він був – ну місяців 8, не менше.
Все це складно, дуже складно. В тих умовах, в яких живе більшість ганців – я би власну дитині також не пустив повзати по підлозі. Це за умови, якщо підлога є. Бо в більшості випадків її нема, а є втоптаний грунт, по якому ходять і сруть кури, повзають різні комахи і т.д. Звичайно, якщо випустити дитину туди повзати – вона це все моментально потягне до рота і, вибачте за цинізм, довго не проживе. І звичайно, мами не можуть постійно слідкувати за дітьми, бо треба і господаркою займатися. Отаке зачароване коло.
Ще ця прекрасна звичка – носити дітей за спиною – освячена традицією і навіть досить пристойно і не бідно одягнені мами все одно носять дітей, бо „моя мама так робила, і мама моєї мами і т.д.” Хоча я маю сумніви, що такі родини живуть в будинках без підлоги.
Після того, як дитина злазить з маминої спини, вона (дитина в смислі) через короткий час іде в школу. Учнів тут впізнати дуже просто – шкільна форма обов’язкова. Але у кожної школи різна. Виглядає це дуже мило – старші ведуть за руки молодших. Навіть зовсім малюки несуть в руках книжки. Одягнуті всі чистенько і доглянуто.
Вже писав раніше, що майже всі школи – при церквах. Що вони там вчать – не знаю. Було б цікаво подивитися їхню шкільну програму. Взагалі, судячи з кількості реклами шкіл – у необхідності освіти ганці не сумніваються. На кожному кроці оголошення про школи, коледжі, курси, майстер-класи… Тільки не зрозуміло – що вони там роблять і чому там учать. Бо результату не спостерігається (((
Тут мова взагалі не йде про ерудицію. А про „тетріс” – коли для того, щоб вирішити проблему треба покрутити „в голові” окремі елементи – і „пазл” складеться.

Розбавлю одним прикладом. З одним нашим співробітником - „старший по зміні”, з вищою освітою… користується інтернетом, працює в „екселі” і т.д. – зайшла в нас розмова про подорожі. Я його розпитував наскільки в Гані багато подорожують всередині крани. Потім поступово розмова перейшла на міжнародні подорожі. Хлопець (може на пару років старший за мене) зізнався, що в нього сестра живе „в Європі” і кличе в гості. На моє питання – чого не їдеш – він відповів, що в нього знайомий „вчився в Європі” і розказував, що „там” абсолютно неприйнятний для ганців клімат – неймовірно холодно і гуляти по місту і насолоджувати красотами просто неможливо. Я починаю переконувати, що літом „в Європі” така сама температура, як зараз в Гані – в районі +30, і що він буде себе почувати досить комфортно… Потім починаю розказувати про те, що подорожі збагачують людину, відкривають нові сторони життя і всяку таку лабуду. Але бачу, що мої проповіді не особливо знаходять розуміння. В кінці кінців виявилося, що сестра в нього живе в Неаполі, а товариш вчився в Ленінграді. Але це ще не „завіса”. Я почав йому пояснювати, що від Ленінграду до Неаполю „трохи далеко”, ну десь як від Гани до Танзанії… А потім замовк і перестав пояснювати. Бо зрозумів, що різниця в погоді між Ганою і Танзанією далеко не така очевидна, як між Неаполем і Ленінградом.
Потім я ще довгенько роздумував над тим, як до цього всього можна ставитися – ми ж бо у більшості (по собі суджу) в деталях не відрізняємо (тобто якщо про мене говорити, то до від’їзду сюди я таки точно не відрізняв взагалі) Аккру від Луанди, то чому вимагати від ганця розуміти різницю між Пітером і Неаполем?...

Так от, десь під час чергових пивних посиденьок з Володимиром Олександровичем ми придумали універсальний рецепт – як Африці вийти з бідності і перейти в стан „країн, що розвиваються”. Треба дітям безплатно і у великих кількостях роздавати пазли і тетріси (на сонячних батарейках). Тут нема жодної іронії. Буває, що даєш людям просте доручення – „іди туди, на тобі сканер і шнур до нього, там є комп’ютер, підключи „ото” „туди” і увімкни в розетку”. Через якийсь час приходиш „туди” – сканер до компа підключений, до розетки ні. Сама розетка розкурочена „в смерть”. Бо вилка від сканера „американська”, а розетка „європейська”. Ніжно питаєш – Іроде, ну хіба ти не бачив?... А відповідь – „ну ви ж самі сказали включити... Я старався, але не зміг… Айм сорі…” А був би в нього в дитинстві тетріс – так би хоч розетка залишилася цілою.

Якось воно не зовсім про дітей вийшло. Але я ще звідси не тікаю, то десь потім допишу )))
 
Z

zack137

Guest
фотки второй раз вставлять не буду... смотрите в украинской версии....




Описывая детей, можно уместить все в один бородатый анекдот про "но все, что вы делаете руками ..."
Дети здесь чрезвычайно позитивные, дружелюбные и милые. Где-то лет до 10 они просто великолепны, прекрасно идут на контакт, с ними можно пообщаться на равных и т.д.

фото 1

Потом где с 10 до 16 лет они относятся к тебе с подозрением, а еще позже кто-то доносит до них мысль, что "белые люди им что-то должны" и начинается "you have to give me something".Зачастую даже без please ((
Детки совсем маленькие - просто замечательные) Для меня это всегда источник позитива и хорошего настроения - видеть их, как они сразу улыбаются, светят белоснежными зубками, приветливо машут руками.

фото 2
фото 3

Их всегда хочется фотографировать и фотографироваться с ними. Последний раз в Либерии держал какого-то малыша на руках минут 15 - пока его мама заполняла эмиграционные карты (на самом деле там было работы минуты на 2, но я не виноват, что мама ручку чуть в руках держит ((((Так малыш успел снять с меня очки, пытался сделать то же с часами и вообще вел себя, как и положено ребенку))
Но писать о детях трудно. Как-то же получается так, что из таких прекрасных созданий вырастают ... Тяжело все это ... Не плохие здесь люди. Но иногда очень хочется их... Или им… Ну вы понимаете ...
Детьми здесь занимаются мало. Как я уже писал ранее, первые пару (буквально - где до 2 лет) ребенок проводит за спиной у мамы. Как-то так:

фото 4

Только здесь еще прогрессивная мама, потому что у малыша ручки свободные. В основном в них они скрыты-примотаны этой простыней к маминому телу и малыш не может ими шевелить. Так детей носят с того возраста, как они начинают держать голову. Поэтому они мало себе представляют, что жизнь может быть другой и плачут мало. Тем более, что для того, чтобы ходить - надо напрягаться и когда их ссаживают на землю - сразу начинают ныть, чтобы их вернули оттуда где взяли. Мамам удобно, руки свободны, можно работать, дети не плачут - идиллия и все.
А то, что дети в трехлетнем возрасте ходят по-медвежьи - это же весело и мило (((+ ничего такой ребенок не потянет с пола, не засунет в рот, не упадет, не разобьет колени, не убежит в магазине ... Красота, правда? ((
У того либерийского малыша, о котором я писал выше, ушло довольно много времени, чтобы схватить пальцами мои очки, а возраста он был - ну месяцев 8, не меньше.
Все это сложно, очень сложно. В тех условиях, в которых живет большинство ганцев - я бы собственного ребенка также не пустил ползать по полу. Это при условии, если пол есть. Потому что в большинстве случаев его нет, а есть утоптанная земля, по которой ходят и срут куры, ползают различные насекомые и т.д. Конечно, если выпустить ребенка туда ползать - он это все моментально потянет в рот и, извините за цинизм, долго не проживет. И конечно, мамы не могут постоянно следить за детьми, потому что нужно и хозяйством заниматься. Такой заколдованный круг.
Еще эта прекрасная привычка - носить детей за спиной - освящена традицией и даже довольно прилично и не бедно одетые мамы все равно так носят детей, потому что "моя мама так делала, и мама моей мамы и т.д." Хотя я сомневаюсь, что такие семьи живут в домах без полов.
После того, как ребенок слезает с маминой спины, он (ребенок в смысле) через короткое время идет в школу. Учеников здесь узнать очень просто - школьная форма обязательна. Но у каждой школы разная. Выглядит это очень мило - старшие ведут за руки младших. Даже совсем малыши несут в руках книги. Одеты все чистенько и ухожено.
Уже писал ранее, что почти все школы - при церквях. Что они там учат - не знаю. Было бы интересно посмотреть их школьную программу. Вообще, судя по количеству рекламы школ - в необходимости образования ганцы не сомневаются. На каждом шагу объявления о школах, колледжах, курсах, мастер-классах ... Только не понятно - что они там делают и почему там учат. Потому что результата не наблюдается (((
Здесь речь вообще не идет о эрудиции. А о "тетрисе" - когда для того, чтобы решить проблему надо покрутить "в голове" отдельные элементы - и "пазл" сложится.

Разбавлю одним примером. С одним нашим сотрудником - "старший по смене", с высшим образованием ... пользуется интернетом, работает в "Эксель" и т.д. - Зашел у нас разговор о путешествиях. Я его расспрашивал насколько в Гане много путешествуют внутри страны. Затем постепенно разговор перешел на международные путешествия. Парень (может на пару лет старше меня) признался, что у него сестра живет "в Европе" и зовет в гости. На мой вопрос - чего не едешь - он ответил, что у него знакомый "учился в Европе" и рассказывал, что "там" совершенно неприемлемый для ганцев климат - невероятно холодно и гулять по городу и наслаждаться красотами просто невозможно. Я начинаю убеждать, что летом "в Европе" такая же температура, как сейчас в Гане - в районе +30, и что он будет себя чувствовать достаточно комфортно ... Потом начинаю рассказывать о том, что путешествия обогащают человека, открывают новые стороны жизни и всякую прочую лабуду. Но вижу, что мои проповеди не особо находят понимание. В конце концов оказалось, что сестра у него живет в Неаполе, а товарищ учился в Ленинграде. Но это еще не "занавес". Я начал ему объяснять, что от Ленинграда до Неаполя "немножко далеко", ну где-то как от Ганы до Танзании ... А потом замолчал и перестал объяснять. Поняв, что разница в погоде между Ганой и Танзанией далеко не так очевидна, как между Неаполем и Ленинградом.
Потом я еще долго размышлял над тем, как к этому всему можно относиться - мы же в большинстве (по себе сужу) в деталях не отличаем (т.е. если обо мне говорить, то до отъезда сюда я так точно не отличал вообще) Аккру от Луанды, то почему требовать от ганца понимать разницу между Питером и Неаполем? ...

Так вот, где во время очередных пивных посиделок мы придумали универсальный рецепт - как Африке выйти из бедности и перейти в состояние "развивающихся стран". Надо детям бесплатно и в больших количествах раздавать пазлы и тетрисы (на солнечных батарейках). Здесь нет никакой иронии. Бывает, что даешь людям простое поручение - "иди туда, на тебе сканер и шнур к нему, там есть компьютер, подключи" вот "это" туда "и включи в розетку". Через некоторое время приходишь туда - сканер к компу подключен, к розетке нет. Сама розетка pacкурочена в смерть ". Потому что вилка от сканера "американская", а розетка "европейская". Нежно спрашиваешь - Ирод, ну разве ты не видел? ... А ответ - "ну вы же сами сказали включить ... Я старался, но не смог ... Айм сорри ... "А был бы у него в детстве тетрис - так хоть розетка осталась целой.

То оно не совсем о детях получилось. Но я еще об этом не убегаю, то где-то потом допишу)))
 

benson

Тру байкер
Регистрация
16 Апр 2009
Сообщения
1,979
/images/smilies/thumbup.gif класс
 

Kam

Тру байкер
Регистрация
28 Май 2008
Сообщения
3,040
Мото
xt660x
Спасибо бледнолицый бвана:), очень познавательно /images/smilies/thumbup.gif
 

Tsoy

Тру байкер
Регистрация
27 Фев 2009
Сообщения
3,512
Адрес
Киев
Имя
Сергей
Мото
Yamaha JOG, Yamaha YBR 250
Круть!!!



Цой :))
 

YakovD

Дядя Яша
Регистрация
14 Дек 2007
Сообщения
3,722
Адрес
Киев
Мото
NC750XD, YBR125 с коляской и ГБО
Захар, всегда приятно читать твоё виденье. Так хорошо написано, что я аж как наяву вижу всё это. Хорошо передаёшь обстановку и суть. /images/smilies/thumbup.gif

Молодца!
И спасибо тебе большое.
 
Z

zack137

Guest
Позитив?.


Після всього останнього написаного я отримав скаргу )) Що в мене Гана „погана” ) І це тут не так, і це не те… І люди ліниві, і дітей виховувати не вміють і взагалі біда страшна…)) Не знаю – чи це індивідуальні враження, чи ви всі так думаєте, просто не пишете… Але Гана – не погана ))

(Я зараз спробую написати про ганський позитив. Останні пару днів збирався думками і прийшов до висновку, що писати однозначно є про що. Тільки от на заваді може стати моє сильне бажання вже їхати додому у відпустку. Так що якщо в мене не вийде переконати вас, що тут не так вже і погано – то ви мені не вірте )))

Люди.
Тут дійсно добрі люди. Недавно на ФБ хтось скинув посилання про „рейтинг гостинності країн світу” (попса звичайно, ну як це можна виміряти… але все одно…) – так там Гана на 11 місці. І дійсно, люди тут дуже привітні і гостинні. Я живу в столиці, тут населення близько 4 мільйонів (думаю, що більше, бо акуратно їх порахувати навряд чи вийде. По-перше рахувати нема кому, бо вони не вміють рахувати; а по-друге тут є кілька районів, схожих на бразильські фавели, то там навіть супер-математики хєр кого порахують). Але ганська столиця має одну гарну спільність з українськими селами. Не скажу, що „прийнято”, але часто буває, що вітаєшся з абсолютно незнайомими людьми. І з тобою вітаються прості перехожі. Привітно посміхаються ) Питаються, чи подобається тобі в Гані. Це майже завжди піднімає настрій. А в кінці дуже часто скажуть „God bless you and have a good day!”

Релігія.
Тут дуже релігійні люди. Я про це писав вже, але напишу ще. Релігійність виливається тут у свої особливі форми, одна з яких - практично 100%-ва відсутність матюків під час спілкування. Не знаю, може вони матюкаються, коли говорять місцевими мовами, але за 6 місяців перебування тут від місцевих людей я чув слово „fuck” без перебільшення 2 рази. І все. В нас є один співробітник у паралельному відділі – сьєра-ліонський-лондонський-американець – то він достатньо довго прожив в США і може загнути матом – то місцеві коли це чують – то кривляться і ховають очі. )

Тут відволічуся і розкажу про одну суперечку, свідком якої я був ))
Сперечалися двоє працівників у аеропорту. Хтось комусь щось мав повідомити, але не сказав, чи сказав, але той не почув… І через це не можна знайти крайнього.. Починалося все дуже спокійно, з логічними аргументами і т.д. Потім градус підвищувався, поступово доходячи до точки кипіння. Почалося розмахування руками, тикання пальцями один одному в груди, крик…Нарешті кульмінація – один з „сперечальників” вирішує покласти цьому всьому край і збирається застосувати важку артилерію у вигляді аргумента, на який нема відповіді. Точніше наважується на пряму обрАзу.
YOU TALK RUBBISH! - після цього „аргументу” у супротивника дослівно відбирає мову, він замовкає, театрально роззирається по сторонам у пошуках свідків. Ця образа настільки прикра і болісна, що на неї навіть адекватної відповіді не знаходиться. Після таких жахливих звинувачень ці двоє не говорили пару днів, обходили один одного десятою дорогою і здається „переможений” до тепер не може забути приниження, а „переможця” все ще мучить совість за те, що він ТАК образив людину. )))
(насправді набагато краще все це описано у Умберто Еко в „Імені троянди” )) пам’ятаєте, коли йшлося про диспут у монастирі?.. там також починалося все з теології, а закінчилося дуже весело)

Ще тут люди не палять цигарок. Взагалі не палять. Я не знаю жодного місцевого, який би палив. Якщо вийшов з дому без запальнички – прикурити в когось на вулиці – не реальне завдання. Недопалків на вулиці не знайдеш вдень з вогнем. Їх тут немає ВЗАГАЛІ. Реклами цигарок також немає. Не просто рідко зустрічається, а тупо НЕМА.
Про сигарети ще є одна смішна штука. Вони тут не продаються на кожному кроці, як в Україні. В кафе також не продаються. Можна знайти десь по маленьким кіоскам, заниканим в глибині кварталів. Так от – про кафе. Сигарет там купити не можна, зате можна послати офіціанта за сигаретами )) Навіть якщо йти - ну метрів 200… Уявляєте собі – послати офіціанта з Картопляної хати на Валах на Подолі – до метро по сигарети?.. ))) При чому – офіціант принесе тупо всю решту грошей навіть з копійками ) Так само тут з карками поповнення рахунку для мобільних телефонів. Часто їх продають в кафе, але якщо не продають, то офіціант сам запропонує збігати і на розмір чайових це не сильно вплине.

Природа.
Тут дійсно гарно. Напевно вперше слово „Африка” в житті я почув в пісні Висоцького про жирафа – „в желтой жаркой Африке”. Західна Африка – жарка, але зовсім не жовта, а зелена. Завжди. Я не знаю чому тут трава не вигорає, може якась особлива трава. За січень і лютий тут дощ падав ну може один раз. Весь решта час було сонячно\хмарно, але без опадів. Температура трималася стабільно від +26 до +33. А колір трави і листя на деревах не мінявся.

Особливо це радує око, коли виїжджаєш за місто. Єдине що – попри дорогу трава і дерева всі в жовто-червоній пилюці. Але якщо дорога асфальтована – то відчуваєш себе як наприкінці травня в Україні – коли вже тепло, але трава ще не вигоріла.
Я ніколи не був морською твариною, море ніколи не було обов’язковим компонентом моєї відпустки, але зараз мушу визнати, що щось таки в тому є. Сидіти на пляжі з пивом і втикати як хлюпочеться океан – прекрасне заняття.

Можна з книжкою, можна без, можна в компанії під неспішні теревені, можна медитувати самому… Вобшем це гарно і дуже заспокоює. Хоча звичайно, з Карпатами не порівняти ))


Тут люди вірять один одному. Одного разу ми „наїли” в ресторані на 400 доларів, а коли дійшло до оплати, то виявилося, що в них не працює та штука, через яку можна розплачуватися карткою. І що ви думаєте сталося – нам сказали, you don’t worry, приходьте завтра і заплатите ) Уявляєте таке в Україні? )) І це вам не кабак, де ми сидимо кожен день, що нас типу „знають”. Ми там ледь не вперше були ( бо кабак дорогий, за ті гроші можна тиждень в тайців їсти)))

Тут послуги хатньої робітниці коштують 200 доларів на місяць.
Вона живе „при будинку”, прибирає, пере, миє посуд, вирішує побутові проблеми, викликає електрика-сантехніка, якщо гарно попросити, то ще й приготує фуфу. При чому смачну, а не те, що в кабаках, там голодранці якісь готують ))) Я востаннє тримав в руках віник чи шматку для миття посуду ще в листопаді в Києві – ну як таке життя може не подобатися?.. )))

Тут тішишся як дитина, коли падає дощ ) Просто тому, що стає радісно на душі )
 
Z

zack137

Guest
Позитив?..

После последнего написанного я получил жалобу)) Что у меня Гана "плохая") И это здесь не так, и это не то ... И люди ленивые, и детей воспитывать не умеют и вообще беда страшная ...)) Не знаю - это индивидуальные впечатление, или вы все так думаете, просто не пишете ... Но Гана - не плохая))

(Я сейчас попробую написать о ганском позитиве. Последние пару дней собирался мыслями и пришел к выводу, что писать однозначно есть о чем ... Только вот помешать может мое сильное желание уже ехать домой в отпуск, так что если у меня не получится убедить вас, что здесь не так уж и плохо - вы мне не верьте)))

Люди.
Здесь действительно хорошие люди. Недавно на ФБ кто-то сбросил ссылку о "рейтинге гостеприимства стран мира" (попса конечно, ну как это можно измерить ... но все равно ...) - так там Гана на 11 месте. И действительно, люди здесь очень приветливые и гостеприимны. Я живу в столице, здесь населения около 4 миллионов (думаю, что больше, потому аккуратно их посчитать вряд ли получится: во-первых считать некому, потому что они не умеют считать, а во-вторых здесь есть несколько районов, похожих на бразильские фавелы , то там даже супер-математики хер кого посчитают). Но Ганская столица имеет одну хорошую общность с украинскими селами. Не скажу, что "принято", но часто бывает, что здороваешься с совершенно незнакомыми людьми. И с тобой здороваются простые прохожие. Приветливо улыбаются) спрашивают, нравится тебе в Гане. Это почти всегда поднимает настроение. А в конце очень часто скажут "God bless you and have a good day!"

Религия.
Здесь очень религиозные люди. Я об этом писал уже, но напишу еще. Религиозность выливается здесь в свои особые формы, одна из которых - практически 100%-ная отсутствие мата во время общения. Не знаю, может они матерятся, когда говорят местных языках, но за 6 месяцев пребывания здесь от местных людей я слышал слово "fuck" без преувеличения 2 раза. И все. У нас есть один сотрудник в параллельном отделе - Сьерра-лионский-лондонский-американец - то он достаточно долго прожил в США и может загнуть матом - то местные когда это слышат - то кривятся и прячут глаза. )

Здесь отвлекусь и расскажу об одном споре, свидетелем которой я был))
Спорили двое работников в аэропорту. Кто-то кому-то что-то должен был сообщить, но не сказал, или сказал, но тот не услышал ... И поэтому нельзя найти крайнего .. Начиналось все очень спокойно, с логическими аргументами и т.д. Потом градус повышался, постепенно доходя до точки кипения. Началось размахивания руками, тыканье пальцами друг другу в грудь, крик ... Наконец кульминация - один из "спорщиков" решает положить этому всему конец и собирается применить тяжелую артиллерию в виде аргумента, на который нет ответа. Точнее решается на прямое оскорбление.
YOU TALK RUBBISH! - После этого "аргумента" у противника дословно отбирает язык, он замолкает, театрально оглядывается по сторонам в поисках свидетелей. Эта обида настолько досадная и сильная, что на нее даже адекватного ответа нет. После таких ужасных обвинений эти двое не говорили пару дней, обходили друг друга десятой дорогой и кажется "побежденный" до сих пор не может забыть унижения, а "победителя" все еще мучает совесть за то, что он ТАК обидел человека. )))
(На самом деле намного лучше все это описано в Умберто Эко в "Имя розы")) помните, когда речь шла о диспуте в монастыре? .. там также начиналось все о теологии, а закончилось очень весело)

Еще здесь люди не курят сигарет. Вообще не курят. Я не знаю ни одного местного, который бы курил. Если вышел из дома без зажигалки - прикурить у кого на улице - не реальная задача. Окурков на улице не найдешь днем ​​с огнем. Их здесь нет ВООБЩЕ. Рекламы сигарет также нет. Не просто редко встречается, а тупо НЕТ.
О сигаретах еще одна смешная штука. Они здесь не продаются на каждом шагу, как в Украине. В кафе также не продаются. Можно найти где-то по маленьким киоскам, спрятанным в глубине кварталов. Так вот - о кафе. Сигарет там купить нельзя, зато можно послать официанта за сигаретами)) Даже если идти - ну метров 200 ... Представляете себе - послать официанта с Картопляной хаты на Валах на Подоле - в метро за сигаретами? .. ))) Причем - официант принесет тупо все остальные деньги даже с копейками) Так же здесь с карточками пополнения счета для мобильных телефонов. Часто их продают в кафе, но если не продают, то официант сам предложит сбегать и на размер чаевых это не сильно повлияет.

Природа.
Здесь действительно красиво. Наверное впервые слово "Африка" в жизни я услышал в песне Высоцкого о жирафе - "в желтой жаркой Африке". Западная Африка - жаркая, но совсем не желтая, а зеленая. Всегда. Я не знаю почему здесь трава не выгорает, может какая-то особая трава. За январь и февраль здесь дождь падал ну может один раз. Все остальное время было солнечно \ облачно, но без осадков. Температура держалась стабильно от +26 до +33. А цвет травы и листья на деревьях не менялся.
Особенно это радует глаз, когда выезжаешь за город. Единственное что - возле дороги трава и деревья все в желто-красной пыли. Но если дорога асфальтированная - то чувствуешь себя как в конце мая в Украине - когда уже тепло, но трава еще не выгорела.
Я никогда не был "морским животным" )), море никогда не было обязательным компонентом моего отпуска, но сейчас нельзя не признать, что что-то же в этом есть. Сидеть на пляже с пивом и втыкать как плещется океан - прекрасное занятие. Можно с книгой, можно без, можно в компании под неспешную болтовню, можно медитировать самому ... Вобшем это красиво и очень успокаивает. Хотя конечно, с Карпатами не сравнить))

Здесь люди верят друг другу. Однажды мы "наели" в ресторане на 400 долларов, а когда дошло до оплаты, то оказалось, что у них не работает та штука, по которой можно расплачиваться карточкой. И что вы думаете произошло - нам сказали, you don't worry, приходите завтра и заплатите) Представляете такое в Украине? )) И это вам не кабак, где мы сидим каждый день, что нас типа "знают". Мы там чуть ли не впервые были (потому кабак дорогой, за те деньги можно неделю у тайцев есть)))

Здесь услуги домработницы стоят 200 долларов в месяц. Он живет "при доме", убирает, стирает, моет посуду, решает бытовые проблемы, вызывает электрика-сантехника, если хорошо попросить, то еще и приготовит фуфу. Причем вкусную, а не то, что в кабаках, там голодранцы какие готовят))) Я в последний раз держал в руках веник или куске для мытья посуды еще в ноябре в Киеве - ну как жизнь может не нравиться? .. )))

Здесь радуешься как ребенок, когда идет дождь) Просто потому, что становится радостно на душе)
 
Z

zack137

Guest
Kam написал(а):
Спасибо бледнолицый бвана, очень познавательно
И кстати "бваной" здесь не называют никого )))
Есть "мАсса" - это уважительное обращение, но не обязательно к белым..
А есть "обрОни" - это просто "белый человек", нейтральное обращение ))
 
Сверху