Летів в неділю в Ліберію. На реєстрації все було "як завжди" - ніби і все добре, але в кінці завжди повино щось трапитися.
А трапилося ось що - вже коли ми було готові "закриватися" прийшла новина, що ми звичайно закриваємо реєстрацію і вже нікого не беремо, але буквально за кілька хвилин до вильоту нашого літака прилітає літак Ефіопських авіаліній і на ньому летять троє "наших" пасажирів. І було б дуже добре, щоб ми їх дочекалися і таки взяли на борт. Для людей "не з авіації" поясню - в що це як правило виливається - це коли над тобою стоять 2-3 "начальника" і хто шепоче, а хто кричить - "давай бігом, та все буде добре, ну що ти там копаєшся..." - а ти в той час намагаєшся робити свою роботу, бо якщо щось піде "не так", то виниий будеш саме ти, а ці "начальники" ще будуть підкидати дрів у вогонь, що "ну от - security погано працює в умовах нехватки часу.
Так от - закрили ми реєстрацію, чекаємо тих "ефіопів". До вильту нашого літака лишається хвилин 10. На злітній смузі видно, як сідає літак з Ефіопії. Це значить, що поки він доїде до терміналу, поки приженуть східці, поки люди вийдуть і дійдуть до транзитного залу - то часу нам лишиться без перебільшення десь одна хвилина :)
Десь так і сталося. Під акомпонемент криків з рації "ну де ви там??!!" перевіряю документи трьох "запихавшихся" пасажирів - швейцарки, ефіопця і канадця. У всіх ліберійські візи є, всі виглядають доволі "притомними" людьми - вобшем кажу "ласкаво просимо на Дельту, але полетите без багажу, бо доки його тут з вашого ефіопського літака вивантажать, доки ви його в залі прильоту знайдете, доки його сюди принесете - то ми вже на сережині дороги в Ліберію будемо". Ефіопу "по барабану", швейцарка також каже, що полетить... А канадець якось так скривився гірко... Видно був в дядька досвід, коли сумки губилися.Чи може щось в сумках надто цінне... І ще прізвище в цього канадця було якесь таке - чудернацьке. Я буквально кілька днів перед тим дивився на ю-тубі прекрасне класичне українське кіно "Пропала грамота" і реально пів дороги до Ліберії повторював про себе діалог з фільму - "Вискряк?.. - Ні, не Вискряк... - А мо' Мотузочка?.. - Ні, не Мотузочка... - А мо' горілка поможе?.." :)
Ото дійсно чудернацьке прізвище в нього було. І ім"я також. В глибинах мозку навіть промайнула думка, що десь я це прізвище вже чув, при чому не просто так, а в поєднанні саме з цим іменем і навіть канадським паспортом.
Тим часом дядько "канадець" і ми всі вже було в автобусі до літака. І з його обличчня все ще не сходив отой "гіркий" вираз. Я, як міг, постарався дати йому реальну картину - щоб не занадто обнадіювати. Що шанси отримати валізи більше 50%, але ну аж ніяк не 100%. Бо 100% нема навіть в найорганізованіших аеропортах світу. Що для того, щоб валізи не загубилися - треба щоб кільока ганських аеропортовських служб сумлінно виконали свою роботу - а це вам не просто так :))
Вобшем коли ми доїхали до літака, "гіркий" вираз обличчя "канадця" зник, натомість стало зрозуміло, що він щось вирішив. Вирішив він не летіти зараз Дельтою, а дочекати багажу і полетіти наступним рейсом. Про що він нам і повідомив. Але, почувши, що наступний рейс буде тільки на четвертий день - швиденько передумав і напевно подумки пославши Дельту подалі, віддав долю своїх валіз у руки мужніх працівників Міжнародного аеропорту Котока у Гані. :))))
І вже на борту, всівшись у зручне бізнес-класове крісло, я знову почав згадувати "ну яке ж чудернацьке прізвище у отого нашого полкового писаря?.." )
А сьогодні згадав цю прекрасну історію і вирішив погуглити - звідки ж я знаю (чи принаймні колись чув) про цього канадця. Ось вам і результат )))
Це був він ))
http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%...,_%D0%93%D0%B8
А "чув" я про нього, бо написав з півдесятка сюжетів, коли він літав "космічним туристом" на Міжнародну космічну станцію ))
Guy Laliberté його звати ) Правда, ж чудернацьке прізвище?))
