Сайт Форум Фото-галерея Энциклопедия Клуб Партнеры Контакты   RSS

Вернуться   Международный мотоклуб YAMAHA YBR 125, YBR 250 > Дом отважного мотопутешественника > Мотослеты и путешествия в Украине
FAQ Пользователи Поиск Сообщения за день Все разделы прочитаны

Ответ
 
Опции темы
Старый 29.10.2009, 22:21   #1
Storch
Пользователь
 
Аватар для Storch
 
Регистрация: 07.09.2008
Адрес: Україна, м. Київ
 
 
Сообщения: 287
Отправить сообщение для Storch с помощью ICQ
2124 км за 7 днів, або спроба наздогнати «бабине» літо

Нарешті я теж скатався в більш-менш серйозний дальнячок, ділюся враженнями і спостереженнями...
__________________
YBR-ка зможе, а ти?
Storch вне форума   Ответить с цитированием
Старый 29.10.2009, 22:24   #2
Роман Корнейко
Пользователь
 
Аватар для Роман Корнейко
 
Регистрация: 25.09.2009
Адрес: Россия, Астрахань
Мото: ybr-125 2009+2012
 
 
Сообщения: 2,546
Отправить сообщение для Роман Корнейко с помощью ICQ
Поздровляю А я в этом году никуда и не попал
Роман Корнейко вне форума   Ответить с цитированием
Старый 29.10.2009, 22:31   #3
Grouer
Пользователь
 
Аватар для Grouer
 
Регистрация: 28.08.2008
Адрес: Санкт-Петербург
Мото: Апачи TVS 150 куб. см.
 
 
Сообщения: 1,606
Цитата:
Сообщение от Storch Посмотреть сообщение
Нарешті я теж скатався в більш-менш серйозний дальнячок, ділюся враженнями і спостереженнями...
О це шо тут ? як мене прочитати? Хлопцы преведыте.
Grouer вне форума   Ответить с цитированием
Старый 29.10.2009, 23:02   #4
Storch
Пользователь
 
Аватар для Storch
 
Регистрация: 07.09.2008
Адрес: Україна, м. Київ
 
 
Сообщения: 287
Отправить сообщение для Storch с помощью ICQ
2124 км за 7 днів, або спроба наздогнати «бабине» літо

Вступ

Розпочну з того, що мені вже давно хотілось поїхать десь далеко і на довго. Просто помандрувати, пожити в наметі, подивитись цікаві місця… Але, як завжди воно в житті буває, мене щось стримувало, то не вистачало необхідного спорядження, то досвіду виживання в похідних умовах, то запланована на червень-липень відпустка «чомусь» не склалась і на календарі уже давно осінь
Врешті-решт переглянувши довгостроковий прогноз погоди і зрозумівши, що погода зовсім збирається зіпсуватись (хмарно, дощі і похолодання) розумію, що треба терміново оформлять відпустку і десь «рвануть», бо інакше доведеться чекати аж до наступного року. Так і роблю – 3 тижні з кінця вересня до середини жовтня.
Завжди тягнуло на захід – в Карпати, або, наприклад, на Шацькі озера. Але прогноз погоди показував там суцільні дощі, і я йому повірив… Це мене сильно засмутило, тому що в Крим або на схід мені чомусь зовсім не хотілось, а це загрожувало змарнованою, просидженою вдома відпусткою
Все ж таки, поступово збираюсь з духом і розпочинаю пошуки відсутніх, але, на мою думку, обов’язково необхідних речей потрібних хоча б для мінімального набору спорядження і екіпіровки під час моєї мандрівки (хоча у нормальних мототуристів вони уже давно повинні бути). Так, наприклад, були куплені намет, газовий пальник (з балоном), мотокуртка, наколінники, берці (замість мотобот), дощовий костюм (окремо штани і куртка, в магазині спецівки – замість мотодощовика), дощова накидка на рюкзак (rain cover), налобний ліхтарик, запасна камера, рембалон для шин, насос (велосипедний, навряд чи він допоміг би), запасна свічка запалення, маленький 250 мл балон зі змазкою для ланцюга, різний дріб’язок – гумові джгути, скотч, мотузка, ізолента, сухе пальне, лампочки і запобіжники (куплені в останній момент, наугад), золотники, гумовий клей, дещо з продуктів харчування.
Нарешті більш-менш скупився, але на це змарновано занадто багато часу – до виходу на роботу лишається буквально тиждень, я вимотаний київськими пробками, ямами і наглими, інколи зовсім непередбачуваними автомобілістами.

Підготовка, 11.10.09 Нд

Проводжу мінімальний огляд і обслуговування мотоцикла: заправляю повний бак, перевіряю тиск в шинах і роботу електроприладів, продуваю повітряний фільтр, чищу (хоча вона і так чиста) свічку запалення, виставляю зазор між електродами, підтягую доступні болти і гайки, натягую і змащую ланцюг, вичищаю бруд з під кришки ведучої зірочки. Не зміг добратись до паливного фільтра і відстійника бензокраника, а уже темніє, ну і нехай, збираю все назад, дасть Бог – пронесе!

День перший, 12.10.09 Пн

Ще раз звіряюсь з прогнозом погоди, довго мучаюсь куди б все ж таки податись, їхать чи не їхать? Приймаю рішення: спорядження куплене – треба його протестувати, їду туди де тепліше і не буде дощів – на південний схід!
Починається нудний процес збирання речей та їх пакування. Після перебору декількох варіантів вийшов такий розклад: у великому рюкзаку розміщені спальник, намет, каремат, газовий пальник з балоном, літровий термос, насос, по дрібним карманам – різний дріб’язок, в меншому рюкзаку – в основному одяг та продукти, окремо 5-ти літрова баклажка з водою та сумка з дзеркалкою. Поки я вовтузився непомітно підкрався вечір. Виповзаю з усім цим мотлохом з дому десь о 18-й годині.
Ледве дійшов до стоянки і добряче упрів (весь екіп, окрім шолома і перчаток ніс на собі). На запитання охоронця: «Выезжать будеш?». Відповідаю: «Зараз приміряю, якщо все влізе, то да». Починаю розміщать багаж на мотоциклі: воду і деякі речі – в кофр, великий рюкзак на заднє сидіння, малий рюкзак – на плечі, фотик – на шию. Здається все, ура! Готово! Та ні, ще не все – піджимаю задні амортизатори (ставлю на третю позицію), дивлюсь що там в дзеркалах – та ну їх, поїду, тоді і розберусь! Заходжу в «дєжурку», розписуюсь в журналі, грію мотор, вмикаю GPS, вдягаю шолом і перчатки, потихеньку вирулюю зі стоянки і беру курс на Кільцеву (подумки засікаю час, думаю приблизно 19:00). Одеська площа, проспект академіка Глушкова, Одеська траса (М-05, Е-95), виїзд за місто – навкруги темно, кудись мчать фури і легковушки, але радію хоча б з того що не довелося навантаженому стоять на Кільцевій в заторі.
Ну от і все, здається мандрівка почалась? Десь перед Білою Церквою спиняюсь, перевіряю багаж, намагаюсь обдумати подальший маршрут… наполегливо дзвонить мобільник: «да, я сам, буду ночувать в наметі, приїду не знаю коли, пока! не хвилюйтесь!» Також відмічаю провали в роботі двигуна: «Ну звичайно, який же ідіот (окрім мене) заправляє на дальняк 92-й по 6,80 грн. за літр?» – подумав я і заїхав на найближчу пристойну заправку (Лукойл).
- Який?
- 95-й.
- Скільки?
- На 15 гривень, повинно влізти, літра 2 спалив уже.
- Звідки?
- З Києва
- Дааа, класно вам…
Підходить ще один хлопчина, одягнений в «косуху» і грубий светр під шию. Уважно оглядає байк… крейсер, максималка, куди їду? «На південь – поки дощі назад не вигонять! А ти, що теж катаєшся, а де ж апарат?» Аж тепер помічаю припаркований неподалік скутер середнього калібру. Приємна зустріч (своя людина), побажання щасливої дороги і далі в путь!
Здається двигун більш не капризує, або це просто самонавіювання, кілометри рівномірно намотуються на шини байка…
Упс, що це з візором? Невже дощ? Якраз його зараз найбільше бракувало Та нічого, все одно вже пізно, знайдемо місце для ночівлі, а дощ не такий вже і сильний, до того ж, спеціально куплений намет з зовнішніми дугами (що б не намокала внутрішня кімната під час установки під дощем). Звертаю з траси, трохи збоку від ґрунтовки припаркована легковушка, напевне з «солодкою парочкою», подумав я. Ну, в такому разі, нам не сюди – повертаюсь на трасу, шукаю місце для розвороту, з’їжджаю на асфальтову доріжку що веде до якоїсь цукроварні. Дорога брудна і слизька, на зустріч виринають КАМАЗи з причепами, раптом, знизу якийсь удар – вилетів камінець з під переднього колеса, спиняюсь, намагаюсь розгледіти чи не пошкоджений картер. Майже нічого не видно, та, ніби, все в порядку. З вірою в надійність Ямахи минаю с. Марійка, польовою дорогою підбираюсь до посадки, шукаю місце для установки намету.
Місце знайдене, заїхати б мотоциклом в посадку. Але цього разу не склалось, то штатна гума не могла зачепитись за розмокший ґрунт, то нижньою частиною мотоцикл сідав на високу межу. Подирчавши і намучившись кидаю мотоцикл під посадкою.
При світлі ліхтарика (забігаючи наперед, скажу, що так було і в наступні дні ) ставлю намет, по ходу розбираючись з його конструкцією і комплектністю (спасибі «Горганам», повний порядок). Нарешті я в середині, по тенту барабанять краплі дощу, а я тим часом розсовую речі по кутках, готуюсь перекусить і хоча б трішки заснуть. Відповідаючи на телефонний дзвінок, якомога ввічливіше відбиваюсь від пропозиції повернутись додому, поки ще не пізно. Підбиваю підсумок понеділка – 177 км, Vcp 58,6 км/год.

День другий, 13.10.09 Вт

Просинаюсь вранці від сигналу будильника. Вилажу зі спальника, в якому чомусь було дуже жарко і трохи не звично, губи пересохли і мучить спрага. Вдягаюсь, вилажу надвір, оглядаю місце своєї ночівлі. Мотоцикл на місці, а навкруги розкинувся туман.
Варю кашу – тестую газовий пальник, а заодно розвантажую кофр і рюкзак, витрачаючи крупу і воду





Снідаю, змащую ланцюг (після дощу і буксування по грязюці), пакую речі – вперед! Повертаючись на Е-95, ловлю на собі здивовані погляди місцевих дітлахів. Дощу вже немає, але скрізь мокро і дує сильний зустрічний вітер – інколи на 5-ій передачі при повному газу двигун ледве розкручується вище 5500 обертів за хвилину. Щоб впевнитись, що це не проблеми з двигуном, або не глюки у мене в голові періодично перемикаюсь на 4-у – оберти ростуть, значить просуваємось далі.
Дедалі сильніші пориви зустрічного вітру змушують мене добавити в бензобак «реактивного пального» – поблизу Умані завертаю на WOG, заливаю 95 Mustang (36 грн. – 4,83 л), п'ю каву, тим часом автомобілістки кидають презирливі погляди на мої заляпані ноги.
За Уманню звертаю на схід, траса Е-50, курс на Кіровоград. Поступово прояснюється, час від часу визирає сонечко, вітер жбурляє красиві осінні листочки, він такий же сильний і поривчастий, тільки тепер боковий і весь час намагається викинути нас на осьову лінію дорожньої розмітки. Ми з «вайбіеркою» стоїчно з ним змагаємось і прикриваємось «креном», який інколи сягає страхітливого значення. Над дорогою нерухомо проти вітру зависають граки і ворони. Після такого інтенсивного рулювання організм вимагає відновлення спалених кілокалорій, тому за селом Хмельове звертаю подалі від траси, на поля Кіровоградщини, розвантажуюсь, обідаю.





Під вечір доїжджаю до Кіровограда, минаю його з південного боку по об’їздній, рухаюсь далі. Тим часом вже зовсім стемніло, час готуватися до ночівлі. За Покровським, на 13-му км (така синя табличка на білому стовпчику) з’їжджаю з траси направо, рухаюсь по ґрунтовці. Несподівано втрачаю щеплення передньої покришки з дорогою, завалююсь на лівий бік, швиденько піднімаю байк (щоб через дренаж не витікало паливо). Дивлюсь чи все в порядку, ага, а от і «сюрприз» – розбите ліве дзеркало. Довго не можу зрозуміти як таке могло статися (а прикладуюсь я на лівий бік в подібних ситуаціях вже не вперше), роззираюся навкруги, проходжу по сліду трохи назад, що за чортівня – майже на рівному і сухому місці! Оскільки я людина більш-менш раціональна і майже незабобонна (подумаєш, дві тринадцятки) аналізую далі – дістав я до дзеркала підборідком шолома-інтеграла (був би без шолома або уціліло б дзеркало, або була б порізана морда). А дістав я до нього тому, що через два рюкзаки була більш передня посадка водія.
Ну і нехай, вибираю місце, ставлю намет. Дзвоню додому, починаю пошуки найближчого представництва Ямахи вже сьогодні (прошу «меншенького», щоб пошукав в інтернеті) – так буде безпечніше, та й повертатися без дзеркала на стоянку не солідно – охорона засміє! Роблю короткі нотатки: пройдено загалом 435 км, Vcp 59,7 км/год, тобто пробіг за вівторок – 258 км.
Вночі ніяк не хотів стихати вітер, я намагався зігріть ліву сторону нижньої щелепи (схоже продуло трохи) і весь час побоювався, що якась гілляка відломиться і впаде на намет…

День третій, 14.10.09 Ср

Прокидаюсь, вилажу з намету, все ще дме вітер, окрім того суттєво похолоднішало – а як же, Покрова все ж таки! Сушу спальник, готую сніданок, їм. Ще раз оглядаю мотоцикл, починаю телефонувати найближчим дилерам. Херсон, Нова Каховка – обіцяють зателефонувати мені на мобільник. Знаходжу в рюкзаку панавтовську візитку, а там номер в Запоріжжі. Телефоную – да є, але на різні моделі можуть буть нюанси, приїжджайте на місці розберемся. Пояснюю, що я під Кіровоградом, цікавлюсь чи немає представництв поближче. Дають Дніпропетровський номер і радять краще їхать туди.
Дивлюсь карту, вирішую їхать на Кривий Ріг, а потім уточнить по «ходу п’єси». Коли є мета, здається, збиратися стає трохи легше.
Мотоцикл завівся з деякими труднощами, електростартер ледве прокручувався і не було «вспишок» в циліндрі. На всяк випадок перепідключив наконечник до свічки запалення, покрутив двигун кікстартером. Після таких «шаманських танців» двигун вдалося запустить. Моє припущення полягало в тому, що або від похолодання загусло масло, або акумулятор підсів поки я вчора шукав місце для намету.
Виїжджаю на трасу – поїхали! Поступово починаю трішки сумніватись: «Навіщо мені те дзеркало взагалі, все і так чудово через праве видно?!», однак їду обережно і стараюсь не робить різких маневрів вліво.
Перед Кривим Рогом заїжджаю на заправку, заливаю до повного (8,76 л). Після заправки стаю на перекус, дзвоню в Дніпропетровськ, уточнюю наявність дзеркала, адресу та режим роботи. Вивчаю карту, вирішую після Кривого Рога їхать все ж таки на Дніпропетровськ (дзеркало є, приблизно на 70 км ближче ніж до Запоріжжя, ще й працюють на годину довше – до 19-ї).
Заїжджаю в Кривий Ріг, просуваюсь вулицями індустріального центру. Чомусь скрізь вказівники тільки на Запоріжжя. В голові крутяться думки про Хортицю та реконструйований музей козацтва, зупинятися і звірятися з GPS-ом нема ніякого бажання. Так і виїхав я з міста в напрямку Запоріжжя.
Повз Апостолове і Зеленодольськ добираюсь до Каховського водосховища, фоткаю, одягаю ще одні шкарпетки (ноги мерзнуть) і далі – на Чортомлик. Асфальтове покриття траси Т-12-02 «радує» своєю досконалістю, я весь час йорзаю на сидінні, привстаю на підніжках, вмощую позручніше малий рюкзак (ставлю його на великий, закріплений на задньому сидінні) і картаю себе за те, що не поїхав в Дніпропетровськ (я щиро сподіваюсь, що дорога туди трохи краща). Але хватить нить, аж ось і компенсація – вказівник на могилу кошового отамана Івана Сірка. Хоч я і поспішаю, це місце я не маю права проминути, спиняюсь, піднімаюсь на курган, фоткаю.





Проїжджаю Нікополь, Марганець, Томаківку. Намагаюсь відчути індустріальну міць країни, але щось це не дуже у мене виходить – слідкую за дорожньою обстановкою, а в пам’яті тільки лишається табличка «Нікопольський завод феросплавів».
Якщо вірити дорожнім знакам, я все ближче до Запоріжжя (інакше і бути не може), але сонце спускається дедалі нижче, воно вже майже над самими верхівками дерев. Знаю, що повністю воно зайде десь о 18-й, спиняюсь за 9 км до в’їзду в місто, дивлюсь на годинник – 17:50. Набираю номер Панавто в Запоріжжі, перепитую чи дійсно вони працюють до 18-ї, сповіщаю, що я майже на підході і прошу (якщо це можливо), щоб хтось затримався і діждався горе-туриста. У відповідь дають добро, правда сповіщають, що до них по місту ще десь кілометрів із 20 і треба буде переїхать на лівий берег. Ситуація ускладнюється тим, що я ніколи раніше в Запоріжжі не був, а GPS не показує номера будинків, та і вулиці в ньому шукать проблематично.



В'їжджаю до міста, спиняюсь, ще раз набираю Панавто і отримую більш детальні інструкції. Вже в темряві перетинаю два мости, які з’єднують між собою праву і ліву частини міста через острів Хортиця. Завертаю направо, рухаюсь по Набережній, чомусь долають сумніви, питаю у персоналу на АЗС, показують трохи не в той бік. Але тепер я знаю точно, що їду правильно (по телефону все дохідливо розказали), просто це трохи далі, лише згаяв час.
Миниатюры
Нажмите на изображение для увеличения
Название: DSC_0003.jpg
Просмотров: 1153
Размер:	295.9 Кб
ID:	17383  Нажмите на изображение для увеличения
Название: DSC_0006.jpg
Просмотров: 1120
Размер:	293.5 Кб
ID:	17384  Нажмите на изображение для увеличения
Название: DSC_0008.jpg
Просмотров: 1104
Размер:	268.5 Кб
ID:	17385  Нажмите на изображение для увеличения
Название: DSC_0009.jpg
Просмотров: 1103
Размер:	262.2 Кб
ID:	17386  Нажмите на изображение для увеличения
Название: DSC_0010.jpg
Просмотров: 1150
Размер:	254.1 Кб
ID:	17387  Нажмите на изображение для увеличения
Название: DSC_0014.jpg
Просмотров: 1152
Размер:	221.6 Кб
ID:	17388  

Нажмите на изображение для увеличения
Название: DSC_0021.jpg
Просмотров: 1064
Размер:	212.2 Кб
ID:	17389  Нажмите на изображение для увеличения
Название: DSC_0022.jpg
Просмотров: 1095
Размер:	286.8 Кб
ID:	17390  Нажмите на изображение для увеличения
Название: DSC_0026.jpg
Просмотров: 1038
Размер:	213.0 Кб
ID:	17391  
__________________
YBR-ка зможе, а ти?
Storch вне форума   Ответить с цитированием


Старый 29.10.2009, 23:09   #5
schwein
Пользователь
 
Аватар для schwein
 
Регистрация: 23.04.2009
Адрес: Германия, Мюнхен
Мото: Kawasaki 650 KLE Versys
 
 
Сообщения: 3,215
Aфтар, очень интересно, да тока нихера не понятно.

А чо идея, буду писать по-немецки про свои поездки.
schwein вне форума   Ответить с цитированием
Старый 29.10.2009, 23:14   #6
old clown
Пользователь
 
Аватар для old clown
 
Регистрация: 12.04.2009
Адрес: россия, санкт-петербург
Мото: ybr-125
 
 
Сообщения: 1,393
жалко, что не понимаю чисто украинский язык! , извините. но фотки зачётные!
__________________
в моих сообщениях нет полезной информации
old clown вне форума   Ответить с цитированием
Старый 29.10.2009, 23:15   #7
Kam
Пользователь
 
Аватар для Kam
 
Регистрация: 28.05.2008
Адрес: Киев
Мото: yamaha
 
 
Сообщения: 3,022
Что за фотык ?
красивые фотки очень, ну и разсказ естественно тоже


PSSS
граждане иностранцы, попробуйте так почитать, вроде хорошо переводит:
http://translate.google.com/translat...istory_state0=
__________________
goo.gl/VLVUBz

Последний раз редактировалось Kam, 29.10.2009 в 23:19.
Kam вне форума   Ответить с цитированием
Старый 29.10.2009, 23:16   #8
Medved81m
Пользователь
 
Аватар для Medved81m
 
Регистрация: 29.07.2009
Адрес: Россия, Мытищи
Мото: Keeway SPEED
 
 
Сообщения: 580
Прочитал про 1-й день, а потом воспалился моск... фсе таки не мой это изыг...
Medved81m вне форума   Ответить с цитированием


Старый 29.10.2009, 23:18   #9
wolf
Пользователь
 
Регистрация: 09.06.2008
Адрес: Kiev, Ukraine
Мото: V-Strom
 
 
Сообщения: 1,741
Отправить сообщение для wolf с помощью ICQ
Прочитал с удовольствием!
А где продолжение? Успел купить зеркало?
wolf вне форума   Ответить с цитированием
Старый 29.10.2009, 23:18   #10
Storch
Пользователь
 
Аватар для Storch
 
Регистрация: 07.09.2008
Адрес: Україна, м. Київ
 
 
Сообщения: 287
Отправить сообщение для Storch с помощью ICQ
Ну от я і в Панавто, через скляні двері бачу співробітника, що сидить за комп’ютером, двері зачинені, на годиннику 19:00. Мені зовсім ніяково, набираю номер і дивлюсь через скло як людина знімає трубку. Я промимрив щось на зразок: «Відкривайте, за дзеркалом приїхав», а він мені у відповідь намагався щось показати жестами… Ну я і телепень! Лівіше виявились ще одні двері, заходжу і вибачаюсь за затримку. Купую дзеркало, узнаю де можна зупинитися на ніч, цікавлюсь погодою. Полегшено зітхаю, шлях від Кіровограда пройдено не марно – спасибі Максимові і працівникам запорізького Панавто!
Вирушаю на центральну вулицю – проспект Леніна, всюди світло, люди, автомобілі і громадський транспорт. На одному зі світлофорів мені щось показує водій легковушки, виявляється поруч висять обірвані тролейбусні дроти. В наступну мить, трохи попереду, за перехрестям поруч зі штангами тролейбуса щось спалахує, весело шкварчить, дуже ефектно сиплються на всі боки іскри. Зелений сигнал світлофора, стараюсь пошвидше минуть чудернацький «атракціон».
Не знайшовши пристойних і недорогих номерів в місцевих готелях, допиваю напій зі свого термоса, радісно сповіщаю домашнім, що цієї ночі буду знов ночувати подалі від цивілізації. Після другої чашки пакуюсь, держу курс на південний схід. Відчувається запах каналізації, скарги колег по роботі на погані дороги теж виявились не безпідставними. Мої мрії про душ, бритву і ліжко так і лишаються мріями, Хортиця та музей козацтва лишаються в планах на майбутнє. Минаю ЗАЗ, ще трохи і я за містом. Нічна траса веде у напрямку Комишувахи, Оріхова.
Я вже давно стомився, що б їхати вночі не бачу сенсу. В Оріхові звертаю наліво, минаю Преображенку, спиняюсь в садку поблизу Червоної Криниці. Розвантажую мотоцикл, ставлю намет. Навкруги тихо, тепло і пахне бур’янцем. Лежу в наметі, пишу есемески, жую мигдаль з курагою і підбиваю підсумки дня: загальний пробіг 818 км, Vcp 56,2 км/год, за день – 383 км.

День четвертий, 15.10.09 Чт

Вранці все по звичній схемі: прокидаюсь, одягаюсь, розглядаюсь навкруги (де я все ж таки зупинився?), сушу намет, спальник, готую сніданок, їм. Ставлю нове дзеркало, змащую ланцюг, пакую речі. Погода стала кращою, стих вітер, сяє сонечко. Раптом, дременула ватага сполоханих не то куріпок, не то перепілок.





В планах їхать на південь в напрямку Токмака, Мелітополя, але спершу слід поглянути на водойму, що знаходиться зовсім поруч з північного боку садка. Коли я до неї під’їхав і спинився, здійнявся якийсь шухер і назустріч мені виїхав ИЖ з коляскою, на якому розмістилось штук з п’ять запухлих чоловічих і жіночих морд. Я теж трохи злякався і на всяк випадок приготувався утікати, але вони промчали повз мене, мабуть, налякані моїми камуфляжними штанами Фоткать перехотілося, і я попрямував в напрямку траси.
Помічаю, що сіли акумулятори в GPS-і, спиняюсь починаю перетрушувать всі речі, ніде не можу їх знайти, місцеві жителі починають проявляти цікавість, втрачаю надію (хоча точно знаю, що брав з собою три запасних комплекти, та засунув їх усі невідомо куди коли пакував речі на стоянці). Врешті, вирішую купити батарейки в найближчому ларьку, але проїхавши декілька кілометрів до мене вертається пам’ять, спиняюсь дістаю маленьку сумочку – вуаля! Все на місці, переставляю – можна їхать далі .
Проминув Токмак, дороги – суцільний жах! Їхать швидко ніяк не виходить, досить часто спиняюсь і звіряюсь з картою. Перед Мелітополем з’являються вказівники на Державний історико-археологічний музей-заповідник «Кам’яна Могила». Проводжу опитування місцевих жителів: що воно за об’єкт, чи платний вхід, що там цікавого? Відгуки діаметрально протилежні від інтригуюче-захопливих до простого «нема нічого цікавого». Відбиваюсь від стандартних запитань звідки їду і де буду ночувати. Вирішую обов’язкового подивитись на це диво, але вже завтра. А поки що в’їжджаю до чергового садка, обідовечеряю, готуюсь до ночівлі. Поруч було с. Мирне, дорога, дачі, гавкали собаки, але шукать інше місце не було ні сил, ні часу, ні бажання, тим більше, що музей був зовсім поруч. Загальний пробіг 930 км, Vcp 55,2 км/год, за день – жалюгідні 112 км.

День п’ятий, 16.10.09 Пт

Прокинувшись, виявилось, що я трохи проспав, проігнорувавши сигнали обох мобільників. Починається рутинна процедура сніданку, збору і пакування речей. Коли я під’їхав до воріт заповідника, там уже були туристи. Домовляюсь про місце стоянки мотоцикла, залишаю шолом і речі, беру квиток (на питання: «Фотографировать будете?», відповідаю: «Да Ви що? Боронь Боже!») і от я вже іду оглядати унікальну пам’ятку старовини. Власне, поки я не побував в музеї, для мене це була ледве не просто купа каміння. Виходжу через дірку в паркані, на якому напис про те, що «територія суворо охороняється», іду оглядати легендарну (про неї вам теж розкажуть в музеї) р. Молочну. Стан берегової лінії (купи сміття) не надихає, але що поробиш, таке в нас поки що суспільство. Повертаюсь на територію заповідника. Заходжу до музею, в якому група школярів «відбуває» екскурсію, тихенько прилаштовуюсь поруч. В самому музеї дуже цікаві експонати, як копії, так і оригінали (знаряддя праці первісних людей, фрагменти предметів побуту, наскальний розпис та ін.) На власному прикладі, приходжу до висновку, що дитяча уява більш жвава ніж у дорослих. Так мені було значно важче розібратись в фрагментах наскальних малюнків. Дітлахи в свою чергу з цікавістю поглядали на неголеного дядю-байкера. Мені ж було душно, хотілось пошвидше вибратись з приміщення, але цікавість перемогла. То ж я, після завершення екскурсії, ще раз оглянув експозицію, помучив наукову співробітницю музею запитаннями, після чого знову вирішив оглянути залишки стародавніх печер і гротів.









Ну все, досить – іду на вихід. Заходжу в будку забрать шолом і рюкзак, там сидять троє охоронців, в когось із них грає на мобілці саундтрек з first_ybrclub_video.wmv
В Мирному поновлюю запас води і продуктів. В Мелітополі звертаю на захід в бік Каховки. Десь по дорозі доливаю пального (10,48 л 95-го на «Укрнафті»). Намагаюсь компенсувати згаяний на відвідини музею час – траса М-14 Е-58 дозволяє, ЖПС фіксує максимальну швидкість в 104 км/год (це для мого апарата абсолютний максимум, до того ж з вантажем, досить непогано). Загальну картину трішки псують удари турбулентного повітря від зустрічних фур. Незабаром звертаю на південь, в напрямку Іванівки, Партизанів.
Від початку подорожі кортіло дізнатися, чи тепло зараз там – на півдні? І ось я на Херсонщині – південніше лише Крим. Інколи попадались люди в футболках, але це були переважно водії-дальнобійники, натомість бабусі, які пасли худобу край дороги, були в пальтах і валянках. Ну що ж, схоже плавки не знадобляться
Через Новоолексіївку потрапляю на п-ов Чонгар. Дерев тут майже зовсім немає, все видно як на долоні. Мабуть через це, коли я шукав місце для чергової ночівлі до мене ззаду приклеїлась «Газель» і почала сліпити фарами. Я спинився, «Газель» - поруч, відчинилися бічні зсувні двері, світло в салоні не ввімкнули, тому я не зміг розгледіти, що там були за дядьки і скільки їх.
- Куда едешь?
- На Сиваш подивитись.
- На Сиваш ночью никто не смотрит, у нас тут охотничье хозяйство – гуси, утки, рыба. Что надо?
- Та нічого мені не треба, турист я. А тут, що їздити не можна?
- Выезжай на Московскую трасу и там катайся, уезжай отсюда!
З цими словами двері зачинились, «Газель» поїхала. Настрій трохи зіпсований, але серед ночі я не збираюсь виїжджать ні на яку трасу. Намагаюсь знайти хоч якісь дерева, що б поставити намет. Нічого кращого ніж рідесенької посадки з акацій знайти не вдається. Найближчі села – Атамань, Попівка. Надомною чисте і високе зоряне небо. Користуюсь нагодою і перевіряю, чи не розучився орієнтуватися за Полярною зорею. Звіряюсь з ЖПСом – більш-менш сходиться (компас в ЖПСі час від часу потребує калібровки). Поступово заспокоююсь, збираю намет, перетаскую до нього речі.
Загальний пробіг 1138 км, Vcp 56 км/год, за день – 208 км.
Не то вночі, не то під ранок десь чулись постріли або браконьєрів, або мисливців із «охотничьего хозяйства»…
__________________
YBR-ка зможе, а ти?
Storch вне форума   Ответить с цитированием
Ответ


Здесь присутствуют: 1 (пользователей: 0 , гостей: 1)
 
Опции темы

Ваши права в разделе
Вы не можете создавать темы
Вы не можете отвечать на сообщения
Вы не можете прикреплять файлы
Вы не можете редактировать сообщения

BB коды Вкл.
Смайлы Вкл.
[IMG] код Вкл.
HTML код Выкл.


Часовой пояс GMT +3, время: 09:56.




:: Вся информация о мотоциклах Yamaha YBR 125, Yamaha YBR 250 :: Copyright © 2006 YBRCLUB.COM ::
:: Энциклопедия мотоциклов :: APRILIA :: HARLEY-DAVIDSON :: HONDA :: KAWASAKI :: SUZUKI :: YAMAHA ::
Новости :: Темы-1 :: Темы-2 :: Пользователи