PDA

Просмотр полной версии : Киев-Metallica-AC/DC-Киев


zack137
11.06.2010, 13:40
Блин, как быстро год пролетел… Это же надо?... :)
И вот, завтра опять в отпуск. Так что опять, как и в прошлый год, стартую тему о моих покатушках. И опять, как и в прошлый год маршрут – Киев-Дрезден-Киев. Очень хочется надеяться, что на этом сходства закончатся, потому что планирую ехать другими дорогами, другими странами и смотреть другие места. Когда появятся первые посты – сложно сказать. Наверное, где-то через недельку. До того времени планирую сделать следующее:

Итак, завтра, 12-го июня – старт в 11.00 из парка Дружбы Народов в Киеве. Об это мы договорились с YakovD еще пару месяцев назад. Что было типа «YBR-клуб в разные стороны света». Они – на Восток, я – на Запад.
Завтра же планирую добраться в Коломыю к родителям. Побуду там пару дней и в четверг, 18-го июня выезжаю на Ужгород. Там ночую и на рассвете выдвигаюсь в Словакию.
Вечером 19-го планирую приехать в чешское местечко Чески Дуб (это за сотню километров от Праги).
20-го июня (если удастся купить билет) иду на концерт Big Four (это Metallica, Megadeth, Slayer и Anthrax) :dance: .
21-го – выдвигаюсь на Дрезден и там вечером иду слушать-смотреть AC/DC :dance: .
Дальше тусуюсь в Дрездене и окрестностях.
26-го – еду по Польше в Украину.
27-го – с родителями.
28-го – Коломыя-Киев.
29-го – на работу

Вот такие планы. Как будет – неизвестно, но точно будет клево! :thumbup:

Kam
11.06.2010, 14:25
Какие массовые проводы получатся:thumbup:.

Будем

zack137
15.06.2010, 16:02
Всім привіт! ))
Вже пару днів сиджу в Коломиї. Докладно про те, як їхав сюди - напишу пізніше. Головна новина - мені таки вдалося купити квитки на Big Four!!!!!!!!!!! :dance: :dance: :dance:
Так що поки що все йде як треба. Завтра виїжджаю на Ужгород, там ночую і на світанку - на Словаччину (якщо пустять, бо в мене шенген "польський" і ще не "проштампований"). Якщо не пустять - то поїду в Польщу, а вже звідти - до словаків.
Такі справи :)

димон111
15.06.2010, 16:13
опять на украинском:thumbdown: :thumbdown:

vetal_s86
15.06.2010, 17:29
та хоч на аглійськом, хто як хоче той так і пише:thumbup: :thumbup:

wolf
15.06.2010, 17:46
Всім привіт! ))
Вже пару днів сиджу в Коломиї. Докладно про те, як їхав сюди - напишу пізніше. Головна новина - мені таки вдалося купити квитки на Big Four!!!!!!!!!!! :dance: :dance: :dance:
Так що поки що все йде як треба. Завтра виїжджаю на Ужгород, там ночую і на світанку - на Словаччину (якщо пустять, бо в мене шенген "польський" і ще не "проштампований"). Якщо не пустять - то поїду в Польщу, а вже звідти - до словаків.
Такі справи :)
Привет Захар! :)
Молодец, держим за тебя кулаки, удачи в пути!

Diesel
15.06.2010, 17:53
Одного не пойму - зачем тебе мятое заднее колесо? =)

zack137
15.06.2010, 21:50
Одного не пойму - зачем тебе мятое заднее колесо? =)

а это вопрос философский )))

нету в мире абсолютной симметрии )) ну может и есть, но найти сложно )
точно так же сложно в киеве найти людей, которые сделают из "мятого" спицованного мотоциклетного колеса - "не мятое" ((

zack137
15.06.2010, 21:52
опять на украинском:thumbdown: :thumbdown:

дядька, звыняй... ну не могу я долго писать на русском. просто не умею. вобшем все будет "как в прошлый раз" - вопросы-ответы - на русском. а сам "текст" - на украинском.

MADik
15.06.2010, 22:13
:wallbash: Вот это культ программа, я понимаю!!! Не склонен к зависти... НО... попасть на Big Four + на AC/DC... это... это просто нет слов! Жду отчёт о поездке с нетерпением!))) Ровных дорог и ярких ощущений!!!

:punk: :punk: :punk:

Ezik
15.06.2010, 23:55
Зак - молодчина! Держим кулаки )). И как оно с мятым колесом ездить? :thumbup:

Tsoy
16.06.2010, 03:20
Зак молоток!!! Заздрю по билому! :))

От эта я бы тоже на концерт такой сходил бы! Уважаю!


Давай пиши побольше вражень и сладов.


Цой :))

zack137
16.06.2010, 10:53
Зак - молодчина! Держим кулаки )). И как оно с мятым колесом ездить? :thumbup:

та не чувствуется вообще ничего. Иначе пришлось бы делать быстренько :)

димон111
16.06.2010, 12:35
дядька, звыняй... ну не могу я долго писать на русском. просто не умею. вобшем все будет "как в прошлый раз" - вопросы-ответы - на русском. а сам "текст" - на украинском.

да лан,просто украинский незнаю,а читать то охота!:D

Kam
16.06.2010, 12:45
да лан,просто украинский незнаю,а читать то охота!:D
Читай, кто ж тебе мешает:
http://translate.google.com.ua/translate?js=y&prev=_t&hl=ru&ie=UTF-8&layout=1&eotf=1&u=http%3A%2F%2Fybrclub.com%2Fshowthread.php%3Ft%3D 11206&sl=uk&tl=ru

benson
16.06.2010, 12:48
прикольно, что фразу Димона "опять на украинском" гугл переводит, как "опять на русском" :) :clap:

wanya
17.06.2010, 10:14
привет всем. zack приехал, переночевал у меня и утром поехал в словакию. звонил 5 минут назад, что уже в евросоюзе.

Kristian
18.06.2010, 12:46
Эх, катается народ! Надо и самому куда-то рвануть )))

zack137
19.06.2010, 12:40
Chuvaki, zhizn' prekrasna!!! :dance:

(Zvynyajte za translit, tut v Check republic problema s kirilichnymi shriftami :()

Biletov v prodazhe na "Big Four" net, pojedu pryamo na kontsert, mozhet pryamo tam kuplyu.

A voobshe vse prosto kak v skazke :dance: :dance: :dance:

Torn
19.06.2010, 19:25
Молодчина. Отличное путешествие думаю получаеться. :thumbup:

wanya
21.06.2010, 10:54
привет zack. спасибо за поздравление. надеюсь все хорошо. пиши как можешь. за тебя тоже переживаем. жду на обратной дороге в гости.

ninuthik
22.06.2010, 14:55
Молодец Zack, удачного путешествия. Ждём впечатлений. У меня к тебе ваще будет куча вопросов, потому что сама собралась в Польшу. Ни гвоздя тебе... ))

zack137
22.06.2010, 16:07
Молодец Zack, удачного путешествия. Ждём впечатлений. У меня к тебе ваще будет куча вопросов, потому что сама собралась в Польшу. Ни гвоздя тебе... ))

Спасибо :) Впечатлений уже куча )) Хотя надеюсь, что будет еще больше )
А что по Польше тебя интересует?

zack137
28.06.2010, 17:32
Все, отпуск закончился :innocent: Час назад приперся домой )
Завтра буду начинать писать и выкладывать слайды :)

Blood
28.06.2010, 20:11
С возвращением :clap:
Ждем отчета (еще б с дегустацией чешского пива :rolleyes: )

zack137
30.06.2010, 22:57
Хм... З чого б це почати?.. Користуючись голівудською термінологією, напевно правильно буде зробити щось типу „пріквелу”.
Отож... Зима 2010 року. Київ, Петрівка, бар Бочка, посідєлки ЙБР-клуба... Сидить поруч зі мною Яша і я його питаю:
- Яш, а ви коли виїжджати збираєтесь?
- А нам пофігу, а ти коли?
- Ну, напевно 12-го червня
- О, давай разом. Буде прикольно – ми на схід, а ти на захід.

Кілька місяців по тому... За пару тижнів до старту. Дія відбувається там же. За тим же пивом.
– Яш, то що – виїжджаємо 12-го?
– Ну да, з самого ранку.
– Нє, з самого ранку не вийде, нема таких журналістів, які приїдуть знімати божевільних байкерів в 5 ранку.
– А-а, блін, ну тоді ставимо збори на 10, а старт на 11.

На тому і порішили. Перед стартом було багато всякого. Головна проблема – аварія, яка сталася за пару тижнів до виїзду. Переживав, що не встигну Пегаса полікувати. Але все обійшлося.
От і настала довгоочікувана субота. Взагалі-то я подорожую не так вже і багато, але майже всі попередні рази старався діяти за системою „будильник на 4, виїзд на 5”. Особисто для мене це дуже зручно. В принципі я помірний жайворонок і вставати зранку не так складно + вже десь в 10-11 ранку ти знаєш, що більшу частину запланованого на день вже проїхав. Ну і машин мало. Їдеш собі по порожній дорозі і медитуєш...
Приперся я в парк Дружби народів десь о пів на десяту. Збирався навіть не напередодні ввечері, а прямо в суботу зранку. За два дні до того довелося переїхати на іншу квартиру, тому всі речі було просто скидані в купу посеред кімнати. Збори зводилися до пошуків футболок в горі одягу і взуття в якихось сумках.
На місці збору була тільки Яся, десь за пару хвилин підтягнувся Стас, Жора і почали зїжджатися всі решта. Сонечко вже починало припікати і ми поховалися під навіс.

Думаю, що „проводи Яші” вже достатньо описані і обфотографовані, щоб довго на них зупинятися, тому перескакую відразу до самого старту. Десь після 11-ї ми повсідалися на мотоцикли і рушили. В колоні я проїхав „аж” метрів 100, бо вирулив відразу на Ватутіна і потулив на Петрівку і далі на просп. Перемоги і Житомир. Поки їхав по Києву почала закрадатися думка, що „якось воно ну вже дуже спекотно”. Ну але нічого – от виїду за місто, відкручу газ і обдуваючі потоки повітря зроблять свою справу. Наївний був... За Київ то я виїхав, але часті підморгування про пости ДАЇ не давали їхати як хочеться і доводилося тримати 80-100 км\год. Ну і швидко я згадав попередження колишнього хазяїна Пегаса, що влітку праву ногу таки добряче припікає під час їзди через виведені на один бік обидві труби від мотору.
Їхати я вирішив вже добре знайомою дорогою через Житомир-Любар-Тернопіль-Тисменицю. Там не часто (точніше майже ніколи) дві полоси в кожному напрямку (на відміну від дороги через Хмельницький-Чернівці), зате фур нема. А обганяти легковики на Пегасі – миле задоволення  І дорога не роздовбана. До Тернополя їхалося без думок і напрягів. Минулий раз, памятаю, все їхав і не міг повірити, що я оце все-таки зібрався і їду на ЙБРі і аж в Німеччину і Бог його знає чи доїду і взагалі як воно буде їхатися... Цього разу часто протягом усієї подорожі ловив себе на думці, що я про це не думаю ВЗАГАЛІ і якось легковажно ставлюся до поїздки. Напевно навіть підсвідомо було важко вигнати з голови думку, що „ну якщо я це минулого року на 125-ці зробив, то на Апрільці – проблем не буде”. Хоча думку цю я старався гнати від себе, бо як би там не було – дорога не близька і ям чи придурків на дорогах менше не стало.
Хоча головною думка була така - ніколи більше не буду брати участі в таких "проводах" - і після них ще їхати 600-700 км. Звичайно не через те, що не хочу побачити друзів чи побажати щастивої дороги двом дійсно сміливим і по-хорошому впертим людям. Просто їхати, коли НАСТІЛЬКИ спекотно - це дурна ідея. Вобшем прийшов до висновку, що "або - або". Або проважаєш друзів, або їдеш сам (і тоді виїжджаєш на світанку і їдеш як звик).
От вже і Збараж. Значить через десяток кілометрів буде „гордість” укравтодору і притча во язицех всіх водіїв, які мають щастя їздити на Західну Україну – славна „тернопільська окружна дорога”. На неї я потрапляв десь з пів-десятка разів і кожен раз коли вона закінчувалася, я дякував Богу, що все минулося, що я не залишив коліс в тих, не побоюся сказати, прірвах (бо ямами то вже не назвеш, то вже якісь урочища, яри чи провалля, при чому прямо посеред дороги). Ще за кілометр до початку окружної скидаю швидкість десь до 40, згадую всі лайливі слова і настроююся на пів години асфальтного офроуду – бо асфальт там є, а„роуду” там нема. Може колись, „за бабці Австрії” і була дорога, але кілька воєн і десятилість часу зробили своє діло. А ремонтувати дорогу – то ж дурне діло в нас в Україні, це всі знають :(
Ну от і поворот. Їду так повільненько-повільненко... Ніби все спокійно. О-о! Тут навіть латки почали зявлятися! Просто фантастика! Я проїхав 100 метрів по тернопільській окружній і жодного разу не матюкнувся. Ну просто йду на світовий рекорд! :) Ой, вже з кілометр проїхав – і жодної ями. Це ж треба?.. Починаю подумки просити пробачення в тернопільської влади за тисячі сторінок матюків, якими я нагороджував їх у попередні візити до цього „файного міста” ( а куди ж без Гадюкіних?! :thumbup: „Ну, холєра, всьо, нарешті їду...” почав наспівувати ще в Києві). Проїхав ще з кілометр – і знов жодної ями. Обережно починаю відкручувати ручку десь до 50 км... Ям таки нема... На спідометрі вже 60 – це абсолютно неймовірні і божевільні цифри були б ще рік тому.
Ну і тут – БАБАХ! Видно деякі „найяскравіші” провалля тернопільавтодор (чи як їх там звати) таки вирішив залишити – чи на память потомкам чи просто щоб бути впевненим, що ніхто не порушуватиме швидкісний режим – бо їхати там навіть 60 – то може і не самогубство для водія, але швидке наближення смерті підвісок – це точно.
Після Тернополя ще довгий час їхав „на емоціях”. Ніяк не міг заспокоїтися – ну як це можна 90% дороги зробити, а 10% - лишити. При чому ці ями тупо трапляються посеред свіжого асфальту. Іншого пояснення крім того, що їх лишили спеціально – ну просто в голову не лізе.
З такими думками я доїхав десь до початку Івано-Франківської області. Наближався вечір, спека спадала, я заспокоювався – і на душі ставало все краще і краще :dance: Додому я приїхав десь близько 8 вечора, покинув коника ночувати на подвірї, повечеряв і влігся спати.

wolf
01.07.2010, 00:07
Ну нарешті! :)
Зак, молодець, пиши продовження! :thumbup:

P.S. пам"ятаю, як тяжко тобі далися ті проводи! ;)

wanya
01.07.2010, 12:38
да, ждем продолжение.

zack137
04.07.2010, 17:14
В Коломиї я пробув не довго. Приїхав в суботу ввечері, а поїхав в середу в обід.
З важливого - покатався з татом (йому я відігнав свого ЙБРа). То треба було подивитися як тато їздить. Виявилося, що їздить не погано, хоча на дорогу виїжджати йому ще ранувато, то ми з ним поїхали в парк на Прут купатися.
До речі, коли я приїхав в Коломию, то ще не мав чіткого плану куди і коли вирушати далі. Справа в тому, що за кілька днів до відїзду я зателефонував у словацьке посольство. Раніше від кількох людей я чув, що ніби-то існує таке правило – якщо в тебе відкрита шенгенська віза країни, яка має кордон з Україною – то треба вїжджати в шенгенську зону саме через цю країну. Грубо кажучи – якщо в тебе шенген видавала Угорщина – то першою країною повинна бути саме вона. Мені візу видали поляки. Тому я вирішив запитатися по телефону в словаків – чи правда, що існує таке правило і чи пустять вони мене до себе в країну.
Мені й раніше казали, що словаки – найбільш подібна до українців нація. А співрозмовник у словацькому посольсті своєю поведінкою це підтвердив. В мене було враження, що я дзвоню в якусь українську установу. Бо спілкуватися зі мною хотіли, але дати правильну відповідь – не могли. Розмова з співробітником словацького посольства зводилася до повторення з мого і з його боку однієї і тієї ж фрази тільки в різних варіантах. Я питав – „скажіть, а згідно законодавства Вашої країни – чи маю я право...” А він відповідав – „Ви знаєте, на кордоні були прецеденти, що не пропускали і казали їхати через Польщу”. Я уточнював – „ні, я не про „прецеденти”, я про закони ваші питаю”. А він далі – „ну я чув, що були прецеденти”. Отак ми поспілкувалися... :)
Тому коли я приїхав в Коломию, то чіткого плану ще не мав. Можна було їхати до Львова або до родичів у львівську область (як минулого року) і потім перетинати українсько-польський кордон. Або можна їхати до Ужгорода і там старатися потрапити до Словаччини. А вже якщо не вийде – то їхати трошки на північ до найближчого українсько-польського переходу. А зовсім крайній варіант – брати південніше і вїжджати у ЄС через Угорщину. „Зовсім крайній” – бо по тій дорозі я минулого року вже їхав і, як я писав раніше, цього року хотілося нових вражень.
За кілька днів до виїзду з Києва в Коломию я написав одному форумчанину – Вані з Ужгорода, з яким минулого року перекинувся кількома повідомленнями. Написав, мов так і так, можливо буду в Ужгороді, дайся знати, може попєм пивка... Ваня візідвався вже коли я був в Коломиї. Дав телефон, ми приблизно домовилися коли я мав би приїхати в Ужгород. Так що на Закарпаття я їхав, маючи принаймні один контакт.
Загалом з При- на За-Карпаття можна їхати трьома дорогами. Одну з них – через Яремчу-Рахів я вже проїжджав минулого року. Дуже красива, але тим не менш – вже пройдена. Інша – стратегічна траса „Київ-Чоп”. Вона мені також не дуже подобалася саме через цю „стратегічність”. По ідеї саме цією дорогою їздить основний потік транспорту, а мені хотілося ще мати час крутити головою навколо, а не тільки концентруватися на дорозі. Залишалася третя дорога. З Коломиї це через Франківськ-Калуш-Долину-Мукачево. Нею я і поїхав.
Десь до Долини їхалося без проблем. Але навіть тоді було зрозуміло, що дощу не уникнути. Перед самими Карпатами натягнув дощовика, але все одно кілометрів через 70 був мокрий. Через дощ їхалося повільно і вже десь на Закарпатті стаю попити кави. Якраз дзвонить Ваня типу „ну де ти, коли тебе чекати”. Раніше ми домовлялися, що в приїду в Ужгород десь близько 6-ї вечора. Ваня казав, що це йому якраз дуже добре, до він до 18-ї працює. Але через дощ я запізнювався мінімум на годину. Ваня сказав, що зачекає і я поїхав далі.
В цілому дільниця Коломия-Ужгород далася не важко. Єдині незручності – було мокро і холодно. Чогось в мене з дитинства в голові разом з словом „Закарпаття” завжди виринає слово „сонячне”. Чи вино колись таке було чи що... Вобшем я всю дорогу їхав і думав – „ну де ж ваше **** сонце?!!”
А сонце таки показалося. Десь під Мукачево. Дорога підсохла, я став їхати швидше і рівно з годинним запізненням (тобто в 7 вечора) я стояв під знаком „Ужгород” і дзвонив Вані. Тільки Ваня чого трубку не брав. Я постояв там хвилин 10 і вирішив їхати в місто. Ще в Коломиї я заліз в інтернет і побачив, що готелів в Ужгороді купа, не пропаду. Але вже за кілька кварталів я побачив ЙБРа, який їхав мені на зустріч. Це був Ваня (який виявився зовсім не схожий на Брюса Вілліса, фото якого стоїть в нього на аватарці на форумі). На відміну від „міцного горішка”, Ваня ніфіга не лисий та ще й доволі смаглявий.
Мій новий ужгородський товариш запропонував два варіанти. Або він мене відведе до недорогого готелю з парковкою, або до себе додому – це в село за 14 кілометрів від Ужгорода. Я „для годиться” повіднєкувався трошки, Ваня так само „для годиться” мене повпрошував і за пару хвилин ми вже їхали до нього додому.
Село виявлося трохи „іншим”, ніж ті, яких мені доводилося бувати. Перш за все кинулася в очі кількість квітів на подвірях. Але головна відміннсть зясувалася потім. Село виявилося угорським (не памятаю на скільки відсотків, або точно більше, ніж наполовину). Ваня розказував, що до війни угорців в селі було рівно 100%. Потім дехто емігрував, а на їх місце прийшли з гір гуцули.
Мотоцикли ми припаркували на подвірї і пішли до хати, де живе Ваня з дружиною та двома дітьми і (наскільки я зрозумів) тестем.

(оце моє „наскільки я зрозумів” насправді дуже важливе. Бо з них усіх українською може говорити лише Ваня. Його дружина, судячи з Ваніних слів, українську знає, але мене чомусь соромилася і говорила тільки угорською. А з тестем ми перекинулися кількома реченнями російською. Між собою Ваніна родина говорить виключно угорською. Старшому хлопчику 6 років, восени піде в школу (угорську) – ні української, ні російської він не знає і не розуміє. Я намагався з ним потоваришувати, то доводилося спілкуватися тільки жестами. При чому наскільки я зрозумів, це не якась унікальна ситуація в Вані в родині, а типове явище для всього села).

Приймали мене у Вані дуже гостинно. Нагодували по самі вуха смачнющими галушками з сиром, залили все пивом, обігріли, обсушили... Вобшем враження про закарпатсько-угорську гостинність в мене залишися якнайпрекрасніші. Потім ми з господарем ще сходили за пивом і повсідалися дивитися футбол, паралельно спілкуючись про життя-буття. Не могли ми замовкнути ще і кілька годин після футболу. Цікавих тем в нас виявилося багато, не тільки мотоцикли. Мені було цікаво як живеться угорцям в Україні, як їх сприймають в Угорщині. А Ваня слухав про подорожі, в які йому самому дуже хотілося б поїхати, але поки нема змоги.
Вранці ми ситно поснідали в Ваня мене повіз до словацького кордону. Там ми потрапили на перезмінку і я використав цей час, щоб купити страховку і попрощатися з моїм гідом.

Дякую тобі, Ваня, за все, дійсно було дуже приємно познайомитися і дуже сподіваюся, що ми з тобою не тільки ще зустрінемося колись, але й покатаємося! Передавай привіт родині!

Ну, і помахавши Вані на прощання, я рушив назустріч Євросоюзу. Хвилювання не було, от тільки не хотілося напорюватися на візові проблеми і їхати шукати найближчий польський кордон. Але про все це – далі...

zack137
04.07.2010, 17:24
22442
Це наші з татом мотоцикли на водопої :)
22443
А це, напевно, найстарший ЙБРщик України - мій тато :thumbup:
22444
Так ночував мій Пегас в батьків на подвір"ї.
22445
22446
22447
22448
десь по дорозі з Долини до Мукачево
22450
Перекур вже на кордоні
22449
22451
Ваня

zack137
04.07.2010, 21:13
Нарисовал карту в Гугле. Должно работать

http://maps.google.com/maps/ms?ie=UTF8&hl=ru&msa=0&msid=102404390326972878248.000489af02842863ffa26&ll=49.852152,22.126465&spn=7.977516,19.753418&z=6

taras-l
04.07.2010, 22:50
zack137 - молодець !!!:thumbup:

Яся
05.07.2010, 11:20
Супер! Чекаю наступну частину)))

до речі, про "сонячне закарпаття" - в районі Долини є санаторій з такою назвою, я в ньому в дитинстві відпочивала. Так от тому і в мене закарпаття теж завжди "сонячне", хоча частіше там бувають дощі (((

wanya
05.07.2010, 11:56
привіт. нема за що zack, ласкаво просимо до нас будь коли. з поверненням.
ps : вибач, що не познайомив ні з дружиною, ні з тестем. притупив я. вона мені потім мораль читала :)

zack137
05.07.2010, 13:08
вона мені потім мораль читала :)

І правильно робила :p :)

benson
05.07.2010, 13:23
Захар, пеши исчо! И про заграницу давай уже :thumbup:

Супер! Чекаю наступну частину)))

до речі, про "сонячне закарпаття" - в районі Долини є санаторій з такою назвою, я в ньому в дитинстві відпочивала. Так от тому і в мене закарпаття теж завжди "сонячне", хоча частіше там бувають дощі (((

И я там был этой зимой, бухал по работе :)

ninuthik
05.07.2010, 18:53
Zack, классное описание. Я тоже жду продолжения. Очень-очень интересно.

Storch
05.07.2010, 20:28
+ мої вітання! :thumbup:

zack137
05.07.2010, 21:43
Черга на українському кордоні була не великою – десь зо 3-4 автомобілі.
22483
Тому я вирішив не ломитися без черги, як порядний байкер, а зачекати „як всі”. Формальності української сторони зайняли буквально кілька хвилин. Здається, в мене навіть не запитали куди я їду і що везу з собою. І дійсно – ну про що можна питати в людини, в якої і так все на обличчі написано – замизганий в болоті ендуро, такий самий його пілот і два маленькі кофри. От я вже на нейтральній території. Черга біля словаків була також маленька.
22484
Стою, чекаю поки прикордонник забере документи на перевірку.
Увагу привернув плакат, який викликав щиру посмішку.
22485
Дуже вже нещасне було на вигляд це намальоване „звірятко”, якого через брак щеплень не пускали до Євросоюзу.
Фотографуючи його, нарвався на зауваження від прикордонника. З ним же в мене відбувся веселий діалог.
- Куди пан їде?
- Кататися.
- А в яку країну пан їде?
- В Словаччину їду. В Чехію їду. В Німеччину їду. В Польщу їду. І взагалі – чого ти придовбався – ти що не бачиш, що нормальний пацан виїхав на покатушки.
- Ну то щасливої дороги!.. :)
Звичайно, я йому не хамив, але суть нашої розмови була саме така. Прикордонник посмішнувся, віддав документи – і от я вже в ЄС.
Відразу за постом я зупинився щоб подивитися на карту – куди все ж таки мені їхати. До переходу через кордон мені було настільки цікаво – чи пропустять чи доведеться їхати в Польщу – що я навіть приблизно не уявляв через які міста в Словаччині їхати. Брати „на Братіславу і Брно” я не хотів, бо вже був там минулого року. Інша дорога на Чехію йшла по півночі країни – через Кошице і Пряшів. Так я і поїхав.
До Кошице зрозуміти, що ти вже за кордоном – важко. Відрізняються тільки знаки латиницею. Прилизно такі ж хати, нормальні (саме „нормальні”, а не „прекрасні” чи „погані”) дороги. Вивіски часом дублюються українською мовою. Загалом – таке ж „прикордоння”, як і з боку Польщі чи Угорщини.
Саме місто Кошице – також нічого особливого. Звичайна собі провінція, де мікрорайони багатоповерхівок (але не вище 9-ти поверхів) чергуються з приватним сектором. Відразу за містом дорога бере круто вбік і вгору. І взагалі стає багато поворотів і горбів. Якщо я правильно зрозумів – це починаються Татри. От тут вже розумієш, що ти не в себе вдома, бо в нас в Карпатах дороги все-таки залишають бажати кращого. Там – не так, як в Білорусі чи Німеччині, але все одно – скаржитися нема чого.
Пряшів – чимсь схожий на Кошице. Не думаю, що якщо потраплю туди ще раз, то зможу чітко сказати де одне місто, а де друге. Може центр і відрізняється, але по тих дорогах де я їхав – все доволі схоже.
А за Пряшевом – гори значно вищі і крутіші, серпантини все „зліші” і їхати стає все цікавіше. Поспішати мені сенсу не було. Я знав, що до Чеського Дуба (де живе сестра) я за один день все одно не доїду і доведеться ночувати десь по дорозі. Тому я настроївся їхати десь до 5-6 вечора і потім дивитися де можна пристати на нічліг.
Загалом Словаччина – це один з найприємніших участків дороги з усієї подорожі. Країна ДУЖЕ красива. Думаю, що там я би хотів і зміг жити. З одного боку – не відчуваєш себе „в гостях”. Знайомі, схожі на Карпати, пейзажі. Не ідеальна (тобто така, що не викликає відчуття „чужого”) якість доріг – всі вони в латках. Але з іншого боку – ці латки тебе не дратують, підвіска мотоцикла їх майже не відчуває. Ти їх очима помічаєш, а „руками” – ні. Попри дорогу по селах, як і в Україні, сидять люди і чимось торгують. В Словаччині найчастіше - овечим сиром. Разом з тим, відчуття, що країна „бідує”, як це часом буває кол подорожуєш тут, - немає.
А, згадав одну деталь, яка відразу впадає в око після кордону – багато циган (чи ромів – не знаю як воно політкоректніше). Було кілька сіл, де на дорогах бачив лише їх. Таке враження, що словаків там нема взагалі, або вони тусуються не попри дорогу. Чи загрожуть цигани\роми мандрівникам – не знаю, я там не зупинявся. Але вже, скажімо, за Пряшовом їх майже немає.
Дільниця Попрад–Ружомберок – це взагалі рай на землі. Десь там дорога виходить на плоскогіря, а справа неподалік – відразу різко кілька гірських вершин, вкритих хмарами. Шкодую, що не спинився пофотографувати, але з одного боку - був настільки заглиблений в „мото-медитацію”, а з іншого розумів, що позичена цифрова мильничка навіть приблизно не передаться хоча б часточки цієї краси.
А сам Ружомберок – це рай в раю. Принаймні так, як я собі це уявляю. Взагалі-то це зимовий гірськолижний курорт. Маленьке, затишне містечко, затиснуте між горами. Акуратні готельчики, на краю міста – кілька озер. І річок в країні взагалі багато. Дерева часто нависають над дорогою з обох боків, утворюючи „тунелі”. В гарячий червневий день – саме те, що треба. Машин не багато, десь половина з них „Шкоди”. При чому бачив якісь такі вже старі моделі, що аж страшно ставало – як воно ще їде.
Словаччина цікава саме для їзди на мотоциклі. Навіть не можу згадати, чи часто було хоча б 100 метрів „рівної” дороги, без поворотів. Переважно шлях немилосердно „петляє” між горами-лісами та понад річками. Разом з тим, кількість знаків на дорогах – достатня. Десь у Словаччині я зрозумів, чому мене в Європі не „нервують” знаки обмежень (на відміну від України). Бо там їх можна пояснити. Якщо стоїть обмеження швидкості „50” – то значить попереду крутий поворот або ще щось, через що дійсно треба скинути швидкіть, бо буде біда. І коли поворот закінчиться – обовязково буде стояти знак, де ця цифра „50” буде перекресленою. Не так як у нас -5 років тому поставили знак „ремонт дороги” + обмеження „40” – але і дорогу не зробили, і знак не забрали на радість ДАІшникам.
Чим далі вглиб Словаччини, тим більше ставало мотоциклів на дорогах. Переважно чоппери або ендуро. В марках – або Харлеї, або БМВ ГС. Байкери в Словаччині їздять і поодинці, і групками, хтось вітається, хтось – ні. Вітаються переважно „ендурники”, а „чопперисти” намагаються проїхати так, щоб всі навколо побачили, який же в них блискучий і гучний мотоцикл. Вобшем „пафосники”, як і в Україні....
Так кілометр за кілометром, година за годиною наближався час обіду. Не встиг я про це подумати, як побачив кілометрів за 30 до міста Жиліна великий і красивий напис – „Harley-Davidson Pub – 1 км.”. Ну, думаю – це знак з неба, що час підкріпитися.
Щоб заїхати до них на подвіря треба було зїхати з дороги в маленьку бокову вуличку. Сам паб оформлений у „ковбойській” тематиці. Це такий собі „двір” з багатьма столиками по периметру під навісом.
22486
22487
22488
22489
22490
22492
Заїжджаєш всередину (пускають не тільки Харлеї, мого Пегаса також прийняли до стада), кидаєш мот по центру, а сам всідаєшся за стіл і чекаєш офіціанта. Чекаєш, мушу сказати, довгенько.
Коли я приїхав, то у дворі вже стояло з десяток-півтора мотоциклів. Виявилося, що вони належать двом компаніям. Одні переважно на Харлеях приїхали з Чехії. Інші – група поляків на різних мотах, в тому числі і на БМВ 1200 ГС. Цікаво, що ГС був один і належав він старому-старому поляку, який був найтихішим з них. Решта були „чопперники” і нагадували зграю ворон, яких пре все „блискуче”.
Поїсти мені принесли здоровенний стейк з купою овочів і безалкогольне (на жаль) пиво.
22493
22494
22495
Поки я їв і чехи, і поляки швиденько зібралися і якось раптово я з Пегасом опинився сам на ціле кафе.
В голові відразу склалася весела історія про те, як я буду розказувати, що приїхав до словацьких байкерів, гупнув кулаком по столу і ревкнув „ану найух з бару – дядько Захар тут їсти буде!” – І всі байкери швиденько повибачалися і повтікали. Як доказ цієї правдивої :innocent: історії можу представити фотки, де спочатку на подвірї пабу купа мотоциклів,
22491
а потім – один мій Пегас. :dance:
22496
Так підійшов до кінці мій „словацький” етап. Ще поки чехи були в барі я підійшов до одного і спиатв – де краще зупинитися на нічліг – в місті Острава чи Оломуц (це два найкраще підходили мені по маршруту) Чех почухав голову і порадив Остраву – бо вона більша і по ідеї там легше щось знайти. Так я і вирішив. Але як я доїхав до цієї, мать її так, Острави – вже наступним разом...

Outlaw
06.07.2010, 00:29
У дитинстві читав книжку "Під моравською Остравою" :)

zack137
06.07.2010, 09:35
У дитинстві читав книжку "Під моравською Остравою" :)

А в мене не було такої (( Шкода, може було б цікавіше в тій Остраві...



Ну і дякую всі за підтримку и всякі "пеши исчо" - як би там не було, але такі пости додають ентузіазму :innocent:

Outlaw
06.07.2010, 10:21
А в мене не було такої (( Шкода, може було б цікавіше в тій Остраві...

Не думаю, там основне дійство у лісах проходить, а у тебе не злий ендуро :)

Яся
06.07.2010, 12:11
Ну що, дядьку Захаре, дякую за розповідь;) (окремий "респект" за те, що вона українською, дуже приємно читати:thumbup: )

чекаю продовження :p

Storch
06.07.2010, 21:22
Ну що, дядьку Захаре, дякую за розповідь;) (окремий "респект" за те, що вона українською, дуже приємно читати:thumbup: )

чекаю продовження :p
Респект Ясі :thumbup: :thumbup: :thumbup:
(за патріотизм)
вибачаюсь за офтоп :rolleyes: :p :D

benson
06.07.2010, 22:14
Респект Ясі :thumbup: :thumbup: :thumbup:
(за патріотизм)
вибачаюсь за офтоп :rolleyes: :p :D

Респект Сторчу за те, що поважає Ясю за патріотизм :clap:

вибачаюсь за офтоп :rolleyes: :p :D

П.С.
Захар, пеши есчо :innocent:

Outlaw
06.07.2010, 22:15
Респект грузинам :clap:

zack137
07.07.2010, 01:18
Відразу після пабу було містечко Жиліна, але оглянути його не вийшло, бо дорога пішла на окружну. Судячи по карті десь скоро мала б закінчуватися Словаччина і починатися Чехія. І десь біля самого кордону і мала бути ця Острава.
Проїжджаючи Жиліну я взяв кудись в „не той” поворот і трохи відхилився від курсу. Зрозумів я це доволі швидко – через знаки, на яких були написані міста, в які мені зовсім не треба. Почав шукати в кого спитати. На протилежному боці дороги (через подвійну осьову) побачив дорожню поліцію. Зупинився на обочині, включив аварійку – поліцейський відразу перейшов на мій бік дороги. Англійською кажу, що заблукав, питаю де я є і як мені їхати на Остраву. Хлопець мені все пояснив. Треба розвернутися. Питаю – через скільки кілометрів розворот. Він не дослухав, зупинив жезлом рух, дав мені розвернутися і я поїхав далі. Чесно кажучи, було трохи несподівано. В Україні я в таку ситуацію не потрапляв, але маю сумніви, що ДАІшник так запросто зупинить рух, щоб дати розвернутися мотоциклісту, який заблукав.
Судячи з слів поліцейського, Острава мала би бути доволі швидко.
Але не так сталося, як гадалося. :( Десь відразу за Жиліною я вперся в хвіст пробки, причому це вже за містом, на шоссе посеред лісу. Ну, заторами нас не здивуєш... Ніби-то... Як виявилося – життя в „маленькій-затишній” країні може-таки мати свої недоліки. А саме – економію на широті полоси на дорогах. Бо легкові автомобілі я ще якось міг обїхати, але коли впирався в фуру – то наставала „криза”. Бо по зустрічній смузі потік був майже безперервний, а з правого боку – кювет, при чому доволі глибокий. А на годиннику вже десь четверта вечора, сонечко припікає, Пегас вентилятором крутить... Та і я після ситного обіду не надто повний сил... Але вибору по суті нема, треба їхати. Отак в заторі я помаленьку рухався десь з годинку. За цей час проїхав кілометрів 30... А до Острави ще десь до сотні км. Ентузіазм поволі став зникати, почав дивитися по боках у пошуках якого мотелю, бо, чесно кажучи, цей затор мене вимотав. Можна було стати на ніч, а потім вранці, коли машин буде менше (сподіваюся), рушити далі. Але попереду стала виднітися причина затору – одна полоса на ремонті, стоїть світлофор і по черзі пускає на зустрічну. Переїхав – з іншого боку – така сама пробка, як і з „нашого”. І що цікаво – ніхто не сигналить.
Ще десь в середині затору я бачив знаки „на Остраву”, але вони були перекреслені і намальована дорога „в обїзд”. Тому після кінця пробки дорогу треба було шукати.
А чим ще Європа відрізняється від України – то це малою кількістю пішоходів. Якщо треба спитати дорогу – це стає проблемою, бо питати тупо нема в кого. Хіба кидати мот на обочині, включати аварійку і голосувати картою – може хтось зупиниться. А так, щоб притормозити біля когось і поговорити – ніфіга. Вобшем в цю Остраву я їхав ще години дві. Петляв по чеських селах як скажений заєць, проклинав і чехів з їхнім ремонтом дороги, і українських картографів, які здається спеціально не наносили на карту ті села, через які я проїжджав.
Помогли, як і повинно бути, - добрі люди на мотоциклах. Я побачив групку байкерів, які їхали назустріч – включив аварійку і підняв руку. Ті одразу спинилися і розказали може і не найкоротшу, але точно „просту” дорогу. І вже хвилин за 15 я їхав „по знаках”, які казали, що до Острави лишилося 15 км.
Тільки „остравські пригоди” на цьому не закінчувалися, а тільки наближалися десь до середини. :)
Щоб ви розуміли – автобани і окружні дороги в Європі побудовані за однаковим принципом. Раз на пару кілометрів є зїзд, який називаться іменем найближчого мікрорайону. Наприклад, якби київську окружну будували європейці, то вони б понаставляли там стрілочок зі знаками „київ-троєщина”, „київ-оболонь”, „київ-виноградар” і т.д. У всіх містах (крім цієї Острави) де я проїжджав – є ще знак „назва міста-CENTRUM” що самі можете здогадатися що має означати. От проїхав я навколо цієї Острави разів зо два (це багато часу не зайняло, бо містечко маленьке) – а такого знаку не побачив. Плюнув на все і взяв курс на перший же зїзд. Почалося місто, будинки якісь. Ось щось ніби схоже на центральну вулицю, тільки зовсім-зовсім порожню – ні людей, ні машин. Їду хвилин 10 – вже якісь парки і схоже, що місто закінчується. Розвертаюся, їду назад. Жодної вивістки, схожої на “MOTEL” чи “HOTEL” – не видно. А вже десь годинка 8-ма вечора. Тобто за кермом я вже більше 12 годин. Вобшем відчуваю, що хай всі йдуть в сад, а я хочу відпочити. Випадково звертаю вбік і відразу впираюся в вивіску „Hotel Paradise”. Ще й з парковкою з воротам на колодці. От і прекрасно, тут і заночуємо. Паркуюся, заходжу всередину. На рецепції вже така старшава жіночка, російською не говорить, англійською також. Спілкувалися ми „словянським суржиком” якого я насправді дуже не люблю, але коли треба – то нікуди не дінешся. Заломили мені в тому готелі 50 євро за ніч з сніданком. Насправді це неймовірні гроші. Якби я хоч трохи готувався до подорожі, то за половину цієї суми мав би як мінімум такі самі умови, а то й кращі. Але за пофігізм на стадії підготовки також треба розплачуватися.
Розкидавши речі по номеру, вирішую вийти-пройтися і заодно купити пива під перегляд футболу. Пройшовши кілька кварталів розумію, що завдання це – не з легких. Бо кабаків достатньо багато, але жодного „продуктового” магазину – не видно. Гуляв я по тій Остраві хвилин 40, поки нарешті не набрів на магазин якихось вєтнамців - в них купив і пиво, і „до пива”. Євро на чеські крони я поміняти не встиг, тому довелося переконувати вєтнамця взяти євро. Рівень володіння чеською мовою в нас був приблизно однаковий, тому виглядало це напевно смішно. Торгувався я як єврей на базарі, бо памятав, що минулого року 1 євро коштував щось 30 крон (або „корун” – як чехи кажуть), а той вєтнамець ніяк не хотів погоджуватися на мої умови. Вобшем зійшлися на 26 кронах за євро. Справедливості заради треба зауважити, що це був найвигідніший (для мене) курс обміну за весь час перебування в Чехії. Анти-рекорд поставив якийсь чех на заправці, який „не моргнув глазом” порахував мені по курсу 1 євро = 20 крон.
От така вона - Острава
22538
22539
22540
22541
22542
22543

Отак з кількома банками пива я всівся в готел в ресторані дивитися футбол. Але подивився тільки перший тайм, бо почало сильно-сильно клонити на сон. Боротися з цим я не мав жодного наміру, тому негайно пішов спати.
Поснідавши вранці – а сніданок зовсім не нагадував про те, що я напередодні заплатив 50 євро – швиденько збираюся і виїжджаю. Куди? Ну, приблизно на місто Градец Кральовий. Стратегічно мені їхати до містечка Чеський Дуб. Це на північ від Праги, не доїжджаючи кілометрів 10 до міста Ліберець. Там живе моя сестра з чоловіком і племінницею. Але всі вони працюють і мене попередили, що вдома хоч хто-небудь зявиться аж ввечері. Тому часу в мене було вранці вдосталь. Я спав „скільки спалося”, потім неспішно снідав, потім вивчав карту. Якщо не їхати до Праги, то найкраще було взяти курс на цей Градец Кральовий. Судячи з назви, це мала б бути яка-не-яка резиденція королів і по ідеї там мало б бути на що подивитися і вбити час, щоб якнайпізніше приїхати в Чеський Дуб.
Дорога до цього міста лежала переважно невисокими горами-горбами і була покручена серпантинами.
22544
22545
22554
22547
22548
22549
22550
22551
22552

А це - заправка, де мене немилосердно надурили з курсом обміну євро на крони. Хоча заправка симпатична, там навіть річечка поруч тече - маленька, але дуже чиста і прозора.
22553
22554
Перепади висот не великі, але „крутість” поворотів – доволі сильна. 180 градусів траплялися доволі часто. Трохи дощило, але не настільки, щоб вдягати дощовик.
До знаку „Градец Кральовий – 20 км” я приїхавдесь о другій по обіді. І виявив, що до Праги – 150 км автобаном. А це – максимум півтори години. Вобшем ну його... той Градец... Поїду я краще в Прагу. Там гарно.
Сказано – зроблено. Через півтори години я вже зїхав з автобану біля знаку „Praga Centrum”. Ну, і напевно вистачить писанини на сьогодні. :)

taras-l
07.07.2010, 09:05
Мушу і я висловити повагу Захару за рідну мову.:thumbup: Я ж зі Львова. ;) А також всім тим хто вище висловився.
Окрема вдяка за фотки і стиль написаного.

wanya
07.07.2010, 17:29
привіт. дуже цікаво читати. ще більше шкодую, що не поіхав з тобою. чекаю продовження.

zack137
07.07.2010, 19:28
привіт. дуже цікаво читати. ще більше шкодую, що не поіхав з тобою. чекаю продовження.

не переживай, ще поїдемо колись. до "твого" Будапешта - рукою подати :)

zack137
07.07.2010, 21:26
Їздити Прагою на мотоциклі – це, я вам скажу, трохи екстремальне задоволення. Воно, звичайно, після Львова нічого не страшно, але в місті Лева хоч приблизно уявляєш куди їхати. А в Празі треба крім кривенької бруківки, трамвайних колій, трамваїв, машин, коней, пішоходів і т.д. ще дивитися за знаками. Спочатку я хотів припаркуватися десь поближче до Староміської площі. Там навколо купа смачненьких кафешок і взагалі дуже гарно. Але знайти і доїхати до тої площі – не надто легка справа.
То я поїхав легшою дорого. Найвище місце у місті – Градчани. Їх (а надто собор святого Віта) видно майже звідусіль. Тому можна було їхати вже не дивлячись на знаки, а просто перебратися на інший берег Влтави і їхати вгору. Машин було багато, світлофорів також, мот так не слабо нагрівався, але доїхав до Градчан я доволі швидко. Кинув мотоцикл на парковці (правда, відразу підбіг паркувальник і здер з мене якісь гроші) і пішов гуляти.
Я знав, що часу в мене не так багато. На прогулянку – десь годинки дві. І ще стільки ж – на трапезу. Бо до Чеського Дуба ще їхати 90 км., і з них – десь 20 км. – зовсім-зовсім глухими дорогами. І ще з Праги треба знайти правильний виїзд, а щось мені підказувало, що це буде не так просто.
22613
Тому я наперед знав, що треба вибрати якийсь один „обєкт” і біля нього гуляти, щоб не „розпорошуватися”. Таким „обєктом” став собор Святого Вітта. Вперше (і востаннє) я був там ще у 1996-му році. Чесно кажучи, деталей не памятаю жодних. Просто памятаю „враження”, стан, коли не можеш сказати жодного слова, коли на це все дивишся. Собор фантастичний як зовні, так і всередині. Десь взимку я роздрукував собі путівник видавництва „Афіша” (люблю їх, вони гарно пишуть) про Прагу і кілька разів перечитав. Тому на собор я вже дивився не „просто так”, і шукаючи якісь цікаві деталі, про які памятав з путівника. Фотографувати собор – абсолютно марна справа. Площа біля нього дуже маленька і де не станеш – собор все одно не влазить в обєктив.
22614
22615
22616
22618
Щось подібне я памятаю ще є у Відні з їхнім Штефанс-домом, але там трохи інша спефика. Хоча також сфотографувати будівлю не виходить. Вхід всередину – вільний. Туристи снують туди-сюди. На кілька хвилин вдається примазатися до російськомовного гіда і трохи послухати. Несподівано з непомітних дверей в стіні вийшов якийсь американець. Звичайно, стало цікаво що за тими дверима. Виявилося – кімната для тихої молитви. Всередині виглядає як маленька церква. Крім мене там була лише одна монахиня, яка навколішки молилася біля алтаря. Я тихенько сів на лавку і також подумав трохи про вічне.
Потім пройшовся попри стіни з захороненнями, входом до скарбниці з короною і ще всякими цікавостями. Час вже трохи підпирав, тому вирішив вже повертатися до мотоцикла і шукати де б це перекусити. На стоянку я потрапив не відразу, бо трошки заблукав. Потік людей вивів на площу перед палацом, звідки видно гарний краєвид.
22617
22619
22620
22621
22622
Повернувшись до Пегаса, просто їду „вниз”, сподіваючися, що якийсь затишний ресторанчик знайде мене сам. Десь хвилин за 10 так і сталося. Зупинився я біля кафе „U topola”, що напевно мало б означати „Під тополею”. Ніяких дерев там не було, але годували гарно. Стейк був величенький і дуже смачний. Плюс картопля, овочі, малосольні огірочки – вобшем все як треба. Тільки пиво безалкогольне, бо далі ще їхати.
Виїжджав я з Праги, як і підозрював, доволі довго. Знаків мало, а ті, які є – не допомагають. Люди на вилицях є, але переважно туристи, які самі нічого не знають. Пропетлявши десь хвилин 40 нарешті знаходжу правильний виїзд і їду на Ліберец.
Десь на півдорозі стаю заправитися поруч з хлопцем на Кавасакі Зефір.
22623
Він побачив український номер і поїхав від мене тільки тоді, коли пересвідчився, що я точно зрозумів куди мені їхати і коли зїжджати з автобану
„Не автобанна” частина дороги до Чеського Дуба – це один в один українське Прикарпаття, тільки з умовою, що укравтодор весь відстріляли і повісили кожного попри дорогу, щоб наступники боялися. Прекрасні пейзажі, гори в тумані... Словаччина отримала гідного конкурента...
Приїхавши на центральну площу містечка розумію, що маю невеличку проблему. По памяті найти будинок я не можу, а адреси не маю. Дзвоню племінниці, щоб сказала куди їхати і що в людей (яких до речі не так вже і багато навколо) питати. Вона щось каже чеською, що я „на слух” відтворити не можу. Прошу напитати СМСкою. Виявилося, що вона казала „Купаліште” – тобто басейн. Відразу за містом є відкритий басейн, а біля нього – кафе. Там племінниця і працює. Тим часом люди всі кудись позникали. Довелося заходити в найближчий кабак і просити офіціантку вийти надвір і пальцем показати куди їхати. За пару хвилин я вже був в кафе, де працює племінниця, вона мене напоїла бокальчиком пивка (цього разу вже алкогольного), дала ключі від хати і я поїхав.
Десь за півгодини додому приїхав чоловік сестри, потім і вона сама. Ми трошки засиділися за пивом і пішли спати. Наступного дня я відсипався. Потім прогулялися трошки містом. Воно виявилося доволі старим – десь 1200 з чимось року заснування. Колись було форпостом не то чехів, не то німців... Вобшем переходило з рук в руки. У суперечці перемогли в кінці кінців чехи, що і дало назву місту. Центр – переважно старі будівлі позаминулого століття. Чим далі від центру – тим більше новіших будинків. Взагалі в місті живе тисяч 5 людей. Під кінець прогулянки-екскурсії зайшли з чоловіком сестри в кафе, випили по бокалу. Відразу захотілося спати. Це було добре, бо мав час якраз годинки дві подрімати і тоді виїжджати на концерт. Ще вчора ми перевірили, що початок фестивалю в 7 вечора, то я настроювався приїхати десь на 6, щоб без проблем купити квиток.
Сам фестиваль „Big Four” (в честь чотирьох „засновників” heavy metal – Metallica, Megadeth, Anthrax i Slayer) мав відбутися на колишньому покинутому радянському аеродромі за 30 км від Праги. Дорогу туди знайшов без проблем, бо відразу після зїзду з автобану всюди були стрілочки з знаками „hudebny festival”. Десь через кожний кілометр – пости поліції, які показували дорогу.
Квиток вдалося купити відразу, ще й навіть не багато переплатив – в інтернеті можна було купити за 100 доларів, а я купив перед концертом – за 80 євро. Мотоцикл я кинув під якось огорожею, поблизу машин і пішов шукати сцену. Знайти її було не важко – йшов просто „на звук”. Ще до того, як побачив сцену очам відкрилося ціле поле наметів – аж до самого горизонту.
22624
22625
22626
Десь тоді я почав взагалі усвідомлювати на який взагалі грандіозний захід я потрапив.
22628
Справді, це вперше в історії ці чотири групи погодилися виступати на одній сцені – і мені вдалося тут бути. Часом аж до тепер мороз по шкірі йде.
Про сам концерт сьогодні напевно нема смислу навтіь починати писати – відкладу до наступного разу. Взагалі про фестиваль можу сказати, що організоване все було на високому рівні – туалетів достатньо,
22627
палаток з їжею-випивкою-сувенірами – також. Єдине, що розчарувало – це якась нерозбериха з часом початку концерту. Бо я сам в неті читав, що початок – о 19.00. Я приїхав на 18 – і потрапив аж на середину виступу Megadeth. Anthrax до цього моменту вже виступив (ну хоча якраз це мене не надто розстроїло, бо їх я практично ніколи не слухав). А от за те, що почув „весь” Megadeth – прикро, бо дійсно люблю їхню музику.
Отакі „навколофестивальні” враження. А про сам фест – сподіваюся написати завтра.

wanya
08.07.2010, 19:22
читаю з задоволенням.

zack137
08.07.2010, 19:24
читаю з задоволенням.

читай на здоров"я :-)

zack137
12.07.2010, 13:00
Блін, капець... Далі взагалі писати не можу ) Вже пару разів сідав - і зависав на ю-тубі ) Починав передивлятися все відео з концертів, яке там є і просто не бачив смислу щоб щось писати - все одно це словами не передати :)
Але я виправлюся. Чесно-чесно :surrender:

zack137
13.07.2010, 20:48
Вобшем про концерт так поки що нічого і не буде. Крім фоток.

22722
Alice in Chains
22723
також вони
22725
викотили окрему сцену для Ломбардо
22726
ну що тут можна написати... такі емоції не передаються і памятаються до смерті :)
22727
Трухільйо, Хетфілд... адреналін в крові зашкалює...
22728
побачити рідний синьо-жовтий на концерті Металліки - найкращий спосіб патріотичного виховання :)
22729
МИ там були!!!! :)

zack137
13.07.2010, 21:16
Таки не можу... Ніяк не можу... Концерт справив на мене таке враження, що описати його словами – ну просто не реальне завдання. Кілька разів починав писати і витирав все написане, бо не відображає воно навіть приблизного, що я пережив в той вечір. Може десь пізніше слова прийдуть потрібні...
Тому буду просто продовжувати. Закінчився концерт близько другої години вночі. Повертатися до сестри я вже не планував, натомість мав їхати в Дрезден. Коли йшов від сцени до мотоцикла - голова гуділа від емоцій, був в якійсь прострації. „На землю” повернула картина заблокованого машинами Пегаса. Думав, що доведеться знімати кофри, щоб притиснутися між машинами, але обійшлося. Трохи зачепив сумками дзеркала, але таки вирулив.
По дорозі „туди” була купа знаків + ще був день. А от їхати назад було вже значно складніше. Тому довелося їхати „як всі”, за машинами, сподіваючись, що вони виведуть мене на автобан. Сталося це не відразу, я ще поблукав трохи. Коли зрозумів, що їду „не туди”, зупинився біля якоїсь машини і вже доволі літній водій мені почав німецькою пояснювати куди їхати. Всі ці „лінкс-рехтс” виявилися не складними і вже хвилин на 10 я був на шоссе.
Дорогу я собі уявляв доволі приблизно. Знав, що їхати не далеко, трохи більше сотні кілометрів. Але знаків „на Дрезден” не було. Не було і знаків на єдине місто, яке я знав, що точно повинен проїжджати – Усте над Лабем. От вже і Прага, зїзди з автобану в різні райони чеської столиці. От і знак „останній зїзд в Прагу”. Далі – дорога на Брно. Тут я вже точно знав, що їду в неправильному напрямку, бо Брно – це на схід від Праги, а мені – на північний захід. На годиннику – третя ночі. В Чехії і вдень пішоходів не надто багато, а серед ночі – і подавно. Врятувала цілодобова заправка. Тьотя на касі вирішила, що я німець і перейшла на німецьку. Виявилося, що мені треба проїхати ще з пару кілометрів і розвернутися. Касирша сказала, яких знаків триматися і я поїхав.
Їхалося не погано, єдиною незручністю був холод. Як я вже писав, збирався у цю відпустку я буквально за годину до виїзду. В Києві в той час було, мяко кажучи, спекотно, тому теплих речей я з собою майже не взяв – ну літо ж, чого оце напрягатися. Це була велика-велика помилка. Температура повітря тієї ночі була 8-10 градусів. Їхати більше сотні було важко, бо від холоду мене всього трусило. Їхати повільно – також важко, бо розумієш, що так добиратися до Дрездена будеш кілька годин. Ситуація ускладнилася при підїзді до чесько-німецького кордону – чехи вирішили поремонтувати автобан і перекрили його. Знаки відправили на другорядні дороги в гори, де було ще холодніше. До того ж дороги там –серпантинами, а на дорогах – всякі звірі. Те, що в тварин в темряві світяться очі реально врятувало мені життя. Якийсь заєць всівся прямо на дорозі і чекав не знаю чого. Я їхав з дальнім світлом і побачив його ще на такій відстані, коли можна було гальмувати „не аварійно”. Добре, що вухатий дивився в мій бік, бо якщо б він розвернув голову в іншу сторону – була б біда і йому, і мені. Ще траплялися всякі лисиці і їжаки.
Настрій в мене ставав все гірший – через холод. До того ж я не був на 100% впевнений, що їду правильно. На тих другорядних дорогах знаків мало і я боявся, що пропустив в темряві якийсь поворот. Вже починало світати. Це також мене збивало з толку, бо так виглядало, що небо світлішає саме з того боку, куди я їду. Тобто ніби я тулю на схід, а мені туди зовсім не треба. Але все обійшлося. Я знову виїхав на автобан. Виявилося, що це я „напетляв” тими обїздними серпантинами часом справді їхав на схід.
Тим часом холод все більше і більше не давав концентруватися на дорозі. І вже десь перед німецьким кордоном в мене визрів геніальний план, від якого на душі стло суттєво тепліше.
Суть плану була така – в Чехії вживати алкоголь за кермом заборонено в принципі, а в Німеччині – можна. Тому я вирішив, що як тільки переїду кордон, то на першій же німецькій заправці куплю собі каву і маленьку пляшечку джину. В них продаються такі прекрасні, здається 50-грамові, пляшечки з всякими різними напоями. Автобан, по якому я їхав був порожній, машин не було жодних, тому за вплив алкоголю на організм я не переживав. А от холод впливав значно сильніше, тому я так вирішив, що „я - замерзший, з руками, які трусяться від холоду” – це значно гірше, ніж „я – після кави + 20-30 грам джину”.
Але цьому генільному плану не судилося справдитися. Бо від чеського кордону до самого Дрездена мені не трапилася жодна заправка. Чи був це „знак з Неба”, що все-таки не треба пити за кермом, чи просто так співпало – не знаю...
На подвіря до брата я вїжджав десь близько 6-ї години ранку. Брат подивився на мене і без жодних слів пішов в кімнату і за хвилю повернувся з повним стаканом якогось міцненького лікеру. Я двома ковтками залив його в себе, відчепив від мотоцикла кофри і усвідомив, що такої поїздки я більше в житті не хочу. Треба було брати намет, кинути його в Міловіце на аеродоромі (де концерт був). Напитися там нормально після концерту, проспатися і зранку спокійно їхати. Якщо ще на якісь фестивалі поїду – буду робити саме так.
Спав я не довго. Десь в 11 ранку ми поснідали, трохи поговорили і почали збиратися на АСДС. Щоб поєднати приємне з приємним – тобто музику з алкоголем - вирішуємо їхати на велосипедах. По дорозі заїжджаємо на заправку, купляємо кілька 200грамових пляшечок якогось бренді – і їдемо в центр міста. Концерт мав відбутися в парку поблизу Ельби. Вже за кілька кварталів було зрозуміло, що АСДС збере аншлаг. По тротуарах перлася купа народу і по них було яскраво видно, куди саме вони збираються прийти.
Ми кинули велосипеди на якійсь парковці і вирішили „зарядитися”. Сіли на берегу Ельби, звісивши ноги над водою і „приговорили” цих кілька пляшечок.
22730
мій брат
22731
відповідно я :)
22732
також я
22733
Ельба
22734
"я - злий рокер" :)
Далі, вже значно веселіші, пішли такою собі алейкою до поля, де мав відбутися виступ.
22735
німці неспішно пісяють. до них так само неспішно йде "секюріті"
22736
туалетів таки було замало, але це нікого не напрягало
Людей було реально безліч.
22737
це "гальорка" на концерті. до сцени ще метрів 200
Вже потім в інтернеті прочитали, що всього було приблизно 65-70 тисяч.
22738
22739
22740
22741
Весело було і через те, що люди були дуже-дуже різного віку – від „сивочолих старців”, до 12-13 річних дітей в банданах і футболках з написами Back In Black чи щось в такому дусі.
22742
Про сам концерт, як і про попередній, багато нема чого писати – все одно ці відчуття не передати. Узагальнити відчуття від концерту АСДС можу так: слухати музику цієї групи – це приблизно те саме, що займатися сексом – все одно знаєш що буде далі і чим це все закінчиться – але думка відмовити собі в цій радості просто не приходить в голову.
22743
22744
22745
22746
22747
22748
Закінчився виступ не надто пізно, десь об 11 вечора. Ми знайшли наші велосипеди і поїхали „довгою дорогою” додому.

Мушу сказати, що після двох таких вечорів з ТАКИМ емоційним навантаженям, як концерти Big Four і ACDC мене конкретно „попустило”. Я вже не хотів нікуди їздити, мені не треба було жодних „культурних програм” і т.д. За той тиждень, що я пробув в Дрездні я лише раз сходив знову в галерею – і все. Навіть в центр не виїжджав. Ми з братом знайшли прекрасне місце під назвою City Beach, де було багато лежаків, пісок, бар і купа плазменних телевізорів по яких показували футбол – так і розважалися.
22749
22750
22751
Десь за пару днів до відїзду я серйозно задумався над тим, щоб їхати в Коломию через Калінінград – в мене там також живуть родичі. Крюк ніби і великий, але не скажу, щоб прямо „гігантський”. Але порадившись, все-таки відкладаю цю ідею десь на наступний рік.
От і настав „останній вечір”. Брат приготував ведро спагетті з лососем, ми наїлися як свині перед Різдвом, напилися пива і полягали спати. Наступного дня мала бути амбіційна поїздка – за один день з Дрездена в Коломию.

Tsoy
13.07.2010, 21:23
Кльова!!! Зак -- молоток!!!


Цой :))

zack137
13.07.2010, 21:27
Кльова!!! Зак -- молоток!!!


Цой :))

Дякую, дядьку :)

wanya
14.07.2010, 15:34
дякую zack. відчуття, ніби я теж був там з тобою.

_wqwa
14.07.2010, 20:50
В голові відразу склалася весела історія про те, як я буду розказувати, що приїхав до словацьких байкерів, гупнув кулаком по столу і ревкнув „ану найух з бару – дядько Захар тут їсти буде!” – І всі байкери швиденько повибачалися і повтікали. Як доказ цієї правдивої :innocent: історії можу представити фотки, де спочатку на подвірї пабу купа мотоциклів,

Отлично вообще! Только маскирование матерщины портит впечатление. Тут незамаскированое написание было бы о-очень в тему.

zack137
15.07.2010, 00:07
Отлично вообще! Только маскирование матерщины портит впечатление. Тут незамаскированое написание было бы о-очень в тему.

материться - некрасиво :thumbdown:
я жеж блять джентельмен :)

стас-j87
15.07.2010, 01:56
:clap: :clap: :clap: МОЛОДЕЦ!!:clap: :clap:
вот порадовал на сон грядущий:)

zack137
15.07.2010, 13:59
Ну от, нарешті вперше за цю відпустку все "як треба" - послідовність під назвою "4ранку-будильник-сніданок-прогрів-виїзд". Виїхав я десь о пів на п"яту. За оптимістичними підрахунками, мав би ввечері бути в Коломиї. Разом з тим, мав кілька страховочних варіантів: якщо втомлюся ще в Польщі - залишалося ще трохи грошей на готель; про всяк випадок ще мав де залишитися на ніч у Львові та Івано-Франківську. Так що їхав я з настроєм "їду поки їдеться". А досвід показує, що саме у такому стані їдеться найлегше і найдовше. Ну принаймні мені особисто.
Відстань від Дрездена до польського кордону я практично "не помітив". Єдиний раз зупинився звіритися з картою, бо не пам"ятав точно назви містечок попри які треба було їхати. І ще трохи хвилювався, щоб не закінчився бензин. В Німеччині заправлятися не хотілося, бо в поляків все-таки дешевше відсотків на 25. Відразу після кордону - стаю нагодувати Пегаса. Треба було зїхати з автобану і проїхати ще метрів 200. Це згодом мало велике значення. На заправці мене знов трохи "нажухали" на курсі "євро-злотий", бо хоч бензин і був дешевший на чверть, але все одно на 20 євро я залив майже стільки ж, як і у Німеччині. Заправившись і попивши кави - виїжджаю. Тільки от підвела мене давня слабкість. Трохи я "слабую" на географічний кретинізм, ще з дитинства. В лісі, на природі - завжди знаю "звідки я прийшов", а от у містах - коли повертаю "на право", то при виїзді назад - знову беру "на право" - і, відповідно їду зовсім в інший бік. Так сталося і цього разу. Заправка-то була не на автобані, а в 200 метрах від нього. Відповідно виїхав я не на автобан, а я звичайну дорогу, яка повела мене містами-селами.
Хоча це не стало трагедією. Ці містечка-села виявилися доволі цікавими і їхав я ними не довго. Десь кілометрів за 70 я вже знову був на автобані і старався поки ще рано і машин не багато - проїхати якнайшвидше і якнайдалі.
Так, тримаючись десь 130-140 я їхав до Кракова. Це десь третина дороги до Львова. За Краковом так їхати вже не виходило - через ремонти доріг і тягнучки. Як і в Словаччині і Чехії - ширина поліс на дорозі залишає бажати більшого, тому коли впирався в фуру, то доводилося тягнутися позаду неї. Загалом Польщу я проїхав як і минулого року - без особливих пригод. Десь кілометрів за 100 до кордону (це було приблизно вже о 17.00) почав відчувати втому, але близькість України додавала ентузіазму. Кордон переїжджав у Краківці. Тоді ж ще раз пересвідчився у правильності закону Мерфі - "со временем все ухудшается". Вперше у цій відпустці стикнувся з цим у Дрездені, коли купляв квитки в галерею. Минулого року квиток коштував 8 євро, а аудіо-гід (така трубка з цифрами - набираєш номер картини і тобі про неї розказують різними мовами на вибір, можна російською) - 2 євро. Цього року - квиток 10 євро, аудіо-гід - 3 євро. Минулого року можна було купити квиток "на тиждень" (дась за ціною 2-3 "разових"). Цього року таких тижневих квитків взагалі не продавали.
На кордоні я сподівався, як і минулого року оминути доволі-таки довгеньку чергу і припертися прямо до прикордонників. Але суворий польський служака відправив мене в кінець черги і не схотів нічого слухати. В кінець черги я звичайно не поїхав, а вклинився за кілька машин до КПП. Там стояли зо 5 мотоциклів, по яких було видно, що їдуть вони далеко-далеко. Було 2 БМВ ГС і ще 3 КТМ Адвенчер. Усі - завантажені по саме "нікуди", з запаними резинами і т.д. Став поруч, розговорилися... Хлопці з Польщі їдуть в Монголію через Україну-Росію. Причому їдуть "просто так", без жодних контактів по дорозі. Я їм дав свою візитку, а Томек (так звали "лідера групи") записав мені свій телефон. Потім запитав чи був я коли-небудь в Варшаві. Коли почув, що я "ніколи не був, але хотів би" Томек сказав, щоб я приїжджав і далі ні про що не думав. Він розмістить і все розкаже-покаже. Так, десь годинне стояння в черзі вилилося у приємне знайомство і, можливо, майбутню подорож до Варшави. Треба тільки дочекатися серпня і щоб хлопці щасливо повернулися з Монголії. Що ще було дивно з цими поляками - Томек їхав з своєю дівчиною. Його ГС взагалі нагадував мопед якогось індійського базарного торговця - у порівнянні з купою багажу прекрасний бімер виглядав маленьким осликом.
Кордон я перейшов швидше ніж вони, тому не став їх чекати. В них по плану - Львів-Рівне, а в мене - Львів-Івано-Франківськ.
До Львова доїхав швидко. Треба ще було зізвонитися з товаришем-львівянином, якому я віз передачу. В нього можна було переночувати, але я ще відчував, що маю сили, щоб доїхати в Коломию. У Львів я вїхав з заходу, а треба мені було - на південь, на Бібрку-Галич. Тому проїхавши "трохи" по окружній - беру вправо. Дорога - супер. Тільки знаки не зовсім ті, що "треба". Чомусь я їду на Стрий. І дощ починає накрапати. Вдагаю дощовик і їду далі. Те, що я їду на Стрий, мене не зовсім засмутило, бо коли їхав до Вані в Ужгород, то з Франківська я також їхав "на Стрий", але звернув у Долині. Повертатися назад до Львова не хочу, поїду далі за Стрий і потім на Долину-Калуш. Все було б добре, але вже у Івано-Франківській області, у містечку Болехів дощ перетворився на зливу. Це співпало з настанням ночі і їхати стало зовсім погано. При чому злива була з серії таких, які можути тривати довго. Напевно, хмари рухалися разом зі мною, бо в мене нема іншого пояснення - як такий сильний дощ може йти так довго. Швидкість руху впала катастрофічно. Більше 30-35 км я на спідометрів не бачив. На дорозі величезні калюжі + в голові крутилася фраза Стаєра про "пьяное тело, которое хотело перейти дорогу". Був суботній вечір і шанси зловити якогось місцевого пяничку я розцінював як екстремально високі.
Цей перегін Дрезден-Коломия зайняв у мене 20 годин. На подвіря до батьків я зарулив в 0.30. Минулого року я на ЙБРі проїхав максимум 17 годин і був просто "мертвий" і обіцяв собі ніколи-ніколи більше такого не робити. Цього року (вже на Пегасі) навіть останні пару годин їдучи 30-35 км/год я почувався порівняно просто прекрасно. Якби треба було їхати далі - їхав би ще пару годин як мінімум без жодних проблем. Все-таки "великий" мотоцикл - це саме те що треба у подорожі. В пригоді стало те, на що сварився "тестувальник" з журналу БАЙК. Високий руль, до якого важко було звикнути в перші дні після покупки, давав можливість їхати стоячи, з рівними ногами і спиною. Це - просто фантастично зручно, особливо після 15 з гаком годин в дорозі.
В Коломиї я пробув наступний день - неділю, потусувався з сином... А вже в понеділок - востаннє в цій відпустці - "4ранку-будильник і т.д." В Київ я приїхав десь о 4 по обіді. Із вражень - "довбаний Хмельницький". Ще жодного разу не вдалося проїхати це місто, щоб не заблукати хоч трохи. Цього разу їдучи по окружній шукав знаки "Київ" (але не через Вінницю) або Старокостянтинів - але ніфіга такого не знайшов. Вобшем якимсь чином виїхав на дорогу на Тернопіль, там зупинився, спитав дорогу, розвернувся і вже поїхав на Старокостянтинів-Житомир.
Фоток по дорозі не робив, бо чого їх робити, якщо по цій дороз їду вже чуть не десятий раз, все знайоме... (ну крім прекрасного міста Хмельницький)...
Отака вона вийшла - моя "відпустка 2010"... Навіть не знаю що б таке спланувати на наступний рік, щоб не було думок "а в 2010 було краще"... Хіба воскреснуть Леннон з Харіссоном і бітли дадуть мега-концерт... Або Елвіс Преслі... Ні, краще Лед Зеппелін... А ще краще - вони всі разом!.. :innocent:

Яся
15.07.2010, 14:19
Зак, розповідь просто супер! І читається легко) Ще раз тобі дякую;)

zack137
15.07.2010, 14:26
Ще раз тобі дякую;)

і ще раз дякую вам всім за "дякую"! :)

Quadus
15.07.2010, 20:15
Молодца!
з.і. По-доброму заздрю...:o

wanya
17.07.2010, 11:29
приєднуюсь. супер. дякую zack. наступного року чекаю тебе і поїдемо через Угорщину кудись на захід....

wolf
18.07.2010, 13:24
И я дочитал все с большим удовольствием! :)
Молодец, Зак! :thumbup:

StayeR
18.07.2010, 15:13
Вот не зря, не зря я не читал твой отчет частями, Захар! :p Помню как читался прошлогодний твой отчет и решил и в этот раз выждать появления всех частей отчета и времени на прочтение :rolleyes: Поездка отличная, отчет превосходный и читается легко и приятно :thumbup:

А самое приятное то, что ты такой дальняк (точнее, Дальняк с большой буквы Д :thumbup: ) воспринимаешь совсем не как дальняк, а как обычную поездку за продуктами в магазин, но только чуть дальше ;)
ЗдОрово!!! :thumbup: :thumbup: :thumbup:

Спасибо!!! Своим отчетом ты подарил мне 1,5 отменных часа моей жизни :thumbup: ;)

zack137
18.07.2010, 17:38
А самое приятное то, что ты такой дальняк (точнее, Дальняк с большой буквы Д :thumbup: ) воспринимаешь совсем не как дальняк, а как обычную поездку за продуктами в магазин, но только чуть дальше ;)


Да, тут есть разные мнения... :) Я просто даже слова не люблю такого - "дальняк", а тем более "Дальняк" :) Как-то пафосу много, чаще всего неоправданного... В моем понимании (ИМХО 500 раз) есть всего несколько маршрутов, которые заслуживают на "дальняк"\"Дальняк" (это если из Киева брать)
- Владивосток\Магадан\Монголия... Ну вобщем туда куда-нибудь... :)
- Нордкап. Типа не совсем далеко, но адназначна зачетно :thumbup:
- ну Панамерикана еще наверное. Которая из Аляски в Чили идет
- в Южную Африку наверно прикольно съездить... :innocent:

А что касается Европы - ну не повернется язык назвать даже "дальняЧком" пару дней пробега по 500-600 км. Ну да, было один раз больше 1000 за день (из Дрездена в Коломыю). Ну так это же тот же Киев-Крым... И я не виноват, что в Европе ты за это время через три страны проезжаешь :innocent: Нечего такие маленькие страны себе делать :thumbdown: :)
Я тебе еще в прошлом году говорил - Европа - это просто :) И даже не дорого. Вот например, в том же Чесском Дубе- спросил у родственников "а вот если я с друзьями приеду, то чтоб вас не напрягать - за сколько здесь переночевать можно?" Муж сестры почесал репу немножко и говорит "тут через две хаты один немец пансион держит. Так у него за 5 евро за ночь можно договориться". Понятно, что за эти деньги завтрака в постель не будет, но супермаркеты с едой в Чехии никто не отменял. :) А что в дороге нужно кроме хлеба\сосисок (из мяса кстати :)) и пивка вечером?.. :innocent:




Ну и спасибо за кучу комплиментов!!!!! Рад стараться! Торжественно обещаю и дальше не останавливаться на достигнутом! :o

ninuthik
30.07.2010, 15:01
Офигенно, Zack. Я читала твой рассказ частями. Очень-очень интересно и легко читается. И, действительно, Европа не такая уж и страшная.
Спасибо за такой классный отчёт.
Сама хочу поехать в Польшу. Никогда ещё за границу не выезжала на своём мотоцикле, поэтому и как-то страшненько.

zack137
30.07.2010, 15:13
Никогда ещё за границу не выезжала на своём мотоцикле, поэтому и как-то страшненько.

ну, неизвестное всегда страшит немного. но чаще всего все-таки больше манит... :)

нечего там бояться. нормальные страны, нормальные, дружелюбные люди. куча байкеров катается. Если проблема - останавливаешься. поднимаешь руку, включаешь аварийку (если есть) - и кто-нибудь остановится и поможет.

ninuthik
30.07.2010, 15:32
та да, неизвестное манит ещё больше. Абсолютно соглашусь.
Да и знание английского, надеюсь, поможет в Польше. (просто польского совсем не знаю) :cool:
Ну, ничё, прорвёмся)))

zack137
30.07.2010, 15:34
Да и знание английского, надеюсь, поможет в Польше. (просто польского совсем не знаю)

не-не ) английский тут не при чем ))
хотя я даже не пробовал на нем говорить.
но человек, который знает украинский и русский, в Польше не пропадет :)

YakovD
30.07.2010, 16:32
да, Захар... порадовал!
да и фотки такие аппетитные.
а в пути действительно ничего кроме хлеба сосисок и пива не надо
(ну либо сала и спирта :D )
очень приятно и легко читать, ездий и пиши исчо!

как говорит Валерка: "ХэвиМэтал в кожну хату!"

zack137
30.07.2010, 17:30
ездий и пиши исчо!

как говорит Валерка: "ХэвиМэтал в кожну хату!"

буду и ездийть, и писать :dance:

и нести ХевиМетал в кожну хату!!! :thumbup:

zack137
06.11.2010, 15:04
Звыняйте за "ап" старой темы, но сколько раз не пересматривал это видео - так и не могу "насмотреться"...
http://www.metallica.com/index.asp?item=603336
Но поскольку концерт я не описывал - то может будет понятнее - на что это было похоже :dance: :dance: :dance:


А вот так http://www.youtube.com/watch?v=WbHbbYwZDLg&feature=related
выглядели другие "старички" днем позже :innocent:
эт тоже хорошега качества видео http://www.youtube.com/watch?v=HQHfC1ftm9o&feature=related :)
ну и как же без этого ))))))
http://www.youtube.com/watch?v=HQHfC1ftm9o&feature=related

Outlaw
06.11.2010, 22:00
последние 2 ссылки идентичны ?

zack137
07.11.2010, 19:15
последние 2 ссылки идентичны ?

А, типа да :o
Просто тогда нашел в нормальном качестве "Thunderstruck" с того концерта, но сейчас уже не буду искать еще раз :)

Outlaw
08.11.2010, 16:28
Hells Bells исполняли ?

Yamaha ybr-125
08.11.2010, 16:55
:clap: :clap: :clap: :D

zack137
08.11.2010, 18:54
Hells Bells исполняли ?

Канечна!!! :)
Под самой крышей висел весь концерт здоровенный колокол. А когда начались первые аккорды песни - Браян повис на канате и начал дубасить именно "Hell's Bells" :)

Outlaw
08.11.2010, 22:04
Канечна!!! :)
Под самой крышей висел весь концерт здоровенный колокол. А когда начались первые аккорды песни - Браян повис на канате и начал дубасить именно "Hell's Bells" :)
Видео есть ? :)

zack137
08.11.2010, 23:12
Видео есть ? :)

http://www.youtube.com/watch?v=iXC3hUMpLAw

Outlaw
10.11.2010, 01:15
кончел....

KillBurn
10.11.2010, 01:50
Видео есть ? :)
0YoRMc1rLhU